Як видко з цієї таблиці, найбільші похили спостерегаються у межах гранітового обсягу — біля села Рудні Бистрої і Олевська (див. далі), а далі кидаються у вічі різкі коливання похилів (майже у чотири рази) на північній межі гранітового обсягу — між селами Хочином та Милашевичами; тут на віддаленні 29 верстов відбивається вплив стримкого схилу кристалічних порід на межі їх розповсюдження. Найменші похили помічаються на початку обсягу, що лежить далі на північ від межі розповсюдження кристалічних порід; далі похили знову поступово зростають і поблизу гирла вони приблизно такі самі, як похили у верхів'ях ріки.
§ 5. Ширина і глибина ріки Уборти розмірно невеликі. До містечка Емильчина і ширина, і глибина ріки малі; біля Емильчина ширина ріки досягає 7,5 метрів, а глибина до 1,5 метра (але подекуди існують тут ями на дні ріки до 4 метрів завглибшки). Нижче села Зубковичів ширина ріки доходить до 85–100 метрів, а глибина — до 6,5 метрів, але незрідка трапляються і мілини. Площа живого перетину ріки, згідно з відомостями західньої експедиції для висушування болот, коливається у різних місцях від 0,796 до 15,66 квадр. сажнів, пересічна швидкість течії — від 0,049 до 0,234 сажня на секунду, а витрата води — від 0,077 до 3,058 кубічного сажня на секунду (Жилинський, № 9, стор. 350; згідно з Хорошевським, швидкість течії ріки Уборти — до 1 стопи, або 0,14 сажня на секунду, а дебит ріки — до 1,2 куб. сажня на секунду, № 76, стор. 81). Площа сточища ріки Уборти рівна 4990 квадратових верстов, в тому числі болот біля 1050 квадр. верстов, або біля 21% площи (№ 9, стор. 20 і 335). Загальний напрям течії ріки Уборти від її джерела до м. Емильчина — на північ, далі до села Гамарні — на північний захід, від села Гамарні до села Хочина — на північний схід, від села Хочина до хутора Флерова — на північ, від хут. Флерова до села Осинця — майже по широті (з заходу на схід) від села Осинця до гирла — знову на північний схід. Течія ріки у багатьох сцях дуже викрутаста; віддалення між верхів'ями та гирлом по прямій лінії є тільки 140 верстов, себ-то майже удвоє (в 1,9 рази) коротше ніж повна довжина ріки (266 верстов).
§ 6. Характер долини ріки Уборти, хоч вона уся протікає у межах оснівного зандрового краєвиду, неоднаковий тому, що горішня течія її належить до гранітового часткового краєвиду (див. № 66, стор. 21–28 і 46–50). Вже Зеленський зазначає, що з початку ріка Уборть тече „у вузькій долині, що має вигляд яру“, а на межі Мозирського повіту ця долина поширюється і „губиться у болотах“ (№ 11, стор. 204). Толмачев зараховує ріку Уборть до числа рік з глибокими долинами, бистрою течією і характером „гірських“ рік (№ 44, стор. 3–4), але цю саму ріку біля межі Минщини і далі в Мозирському повіті він зараховує до „зародкових“ рік (№ 44, стор. 25); неправильність цього тернину була вже зазначена мною в иншому місці (№ 68, ст. 13). Згідно з Жилинським, ріка Уборть „бере початок в місцевості горбу-
