ватого характеру, але швидко її заплавина заболочується і заховує цей характер на усьому дальшому свойому просторі; на деякому віддаленні від її берегів існують обширі болота, особливо на північ від гирла річки Перги“ (№ 9, стор. 185). Існування каньйону у частині горішньої течії і у середній течії ріки Уборти виразно зазначено в моїх працях (№ 48, стор. 479). Відносна височина берегів ріки різна по різних місцях і буде докладно показана далі. Взагалі береги ріки Уборти високі у межах розповсюдження кристалічних порід і різко знижуються по-за межами площі розповсюдження кристалічних порід, а нижче села Лельчиців стають дуже низовинними до самого гирла. Таким чином можно сказати, що до урочища Кривульки або до хутора Борового Млинка ріка Уборть має характер рік гранітового часткового краєвиду (див. № 66, стор. 49), а далі — характер рік зандрового краєвиду (тамже, стор. 22–23).
§ 7. Похили узбережжя ріки Уборти взагалі незначні; наприклад біля перетину цієї ріки Київо-Ковельською залізницею похил східнього або правого її узбережжя, згідно з моїми вирахунками, не перевищує пересічно величини 0,002; похил лівого (західнього) узбережжя є трохи стримкіший і досягає пересічно 0,0064 (№ 48, ст. 328–329).
Дно ріки Уборти буває здебільшого піскуватим, подекуди кам'янистим, зрідка буває вкрите мулом (№ 44, стор. 40–41). По моїх спостереженнях на бродах ріки Уборти в межах гранітового краєвиду дно ріки найчастіше буває вкрите грубою жорствою, — продуктами звітрювання і розмивання граніта. Підчас водопілля рівень ріки Уборти в середній її течії підвищується пересічно на 4,87 метра (№ 48, ст. 480), а по деяких місцях до 6,5 метра (№ 44, стор. 40); у долішній течії ріки весняні води затоплюють обширі частини низовинного узбережжя і сумежні великі болота.
Згідно з історичними відомостями, регуляційні праці і розчищання мілин та „корчів“ у долішній частині ріки Уборти переводилися ще наприкінці 18-го століття (1789 року, — див. № 11, стор. 123). Наприкінці минулого 19-го століття у сточищі ріки Уборти збудовано сітку каналів західньою експедицією для висушування болот (№ 9, стор. 491–494, 501–506).
Для докладного геологічного і геоморфологічного опису узбережжя ріки Уборти найбільш зручним являється поділити її течію на дві частині: 1) від верхів'їв до південної околиці села Копища (обсяг розповсюдження кристалічних порід) і 2) від краю обсягу кристалічних порід до гирла.
І. Перша частина течії ріки Уборти (від верхів'їв до південної околиці села Копища). а) Правобережжя.
