височинами 93,0 сажня і 95,1 сажня (№ 9, стор. 102; № 58, стор. 39, під №№ 830 і 831) і з похилом на захід (спад на одну верству виносить 0,68 сажня, пересічний похил 0,00136; див. № 58, стор. 69); в околицях села Голишів (№ 32, стор. 189; № 86, стор. 310, № 42, т. I, стор. 415-416; № 52, стор. 309), на абсолютних височинах 87,4 сажня, 87,5 сажня і 88,0 сажня (№ 9, стор. 102, № 58, стор. 40, під №№ 833-835) і біля села Рудні-Зольні (№ 42, т. I, стор. 422), де колись існував був чавунотопний завод (№ 6, стор. 82; № 33, стор. 263); на болоті Горащів з абсолютною височиною 94,2 сажня (№ 9, стор. 142; № 58, стор, 40, під № 832); на болоті Козява, на абсолютній височині 87,5 сажня (№ 9 стор. 102; № 58, стор. 40, під № 836); в урочищу Воболоття, на абсолютній височині 86,2 сажня (№ 9, стор. 102; № 58, стор. 40, під № 837); біля села Голишівського Майдана, на абсолютній височині 86,1 сажня (№ 9, стор. 102; № 58, стор. 40, під № 838); в урочищу Розбійник, на абсолютній височині 86,1 сажня (№ 9, стор. 102; № 58, стор. 40, під № 839); біля села Ондріївки, на абсолютній височині 88,2 сажня (№ 9, стор. 102; № 58, стор. 40, під № 840) і в урочищу Каменецьке Поле, на абсолютній височині 83,2 сажня (№ 9, стор. 102; № 58, стор. 40, під № 841). По всіх цих місцях росте Azalea pontica.
§ 234. Нижче гирла річки Зольні лівий беріг ріки Уборти звищується і стає стрімким, подекуди урвистим, але схили його ще на значному просторі усюди завалені грубими осипищами сипкого, безнаметньового польодовикового піску; згідно з переказаними відомостями, ці осипища ховають під собою виступи граніта, але на схилах цих виступів не видко. Лише на віддаленні більш одної верстви від гирла річки Зольні, після сумної, утомної одноманітности цих піскуватих осипищ (що виглядають безконечними), на вершку берега починається ряд імпозантних, цікавих виступів кристалічних порід. Картини природи, що тут повстають перед очима спостерегача, мимоволі роблять на нього яскраве вражіння. Серед величезного соснового бора з-під поволоки сипких, безнаметньових польодовикових пісків починають усе частіше визирати грандіозні скиби каменя, а трохи далі на північ і на захід, в урочищу Кам'яний Бір, вже уся дика, безлюдна лісова місцевість густо засіяна на поверхні надзвичайно величними, грандіозними кам'яними скибами, — тут повстає перед здивованим дослідником ціле кам'яне море в густому мурогу лісу. Заокруглені через звітрювання, густим мохом зарослі, паралелепіпедальні скиби граніта досягають тут велетенських розмірів, — до 20 і більш метрів у прогоні; кожна така окрема скиба являє собою цілу скелю; скиби нагромаджені в хаотичному безладді; поруч з велетенськими трапляються і менші скиби, і ріжкатий, звітрілий щебінь. Усі ці скелі і скиби ще не торкнуті рукою людини, незаймані; каменярень тут ніколи не було; здобути від мохуватих, звітрілих з поверхні скель зразки свіжої породи надзвичайно важко, — доводиться порозламати вдарами найбільшого геологічного молотка чимало каменя, щоб дістатись до свіжішої середини
