токи або рукави, що розділені островом. Лівий рукав біля млина менший і вузькішнй, ніж правий, але теж несеться з надзвичайно великою швидкістю крізь шлюз гати і крізь саму гать, що являє собою тут лише груду навалених одна па одну кам'яних скиб, які нічим не сполучені. Біля кінця гати на лівому березі і в самому ложищі ріки видкі цілі приземкуваті скелі дуже звітрілого, сірого, дрібнозернястого гнейса, тотожнього з породою, що виступає на правому березі і на острові; жил граніта тут зовсім нема. Скелі гнейса з дуже нерівною поверхнею виступають лише на дуже обмеженому просторі, далі вони поховані під товщею польодовикових пісків, що видкі усюди на поверхні і в самому селі. На лівому рукаві Уборти весною тут теж виникають водоспади.
§ 256. На захід і північний захід від села Рудні Бистрої тягнуться обширі, міцно заболочені ліси, що по них протікає дуже викрутасто з півночи на південь річка Пережог (№ 54, стор. 92, під № 169); верхів'я цієї річки знаходяться па болоті в урочищу Радня; гирло річки трохи нижче Рудні Бистрої. На річці Пережог відслонень я не знайшов; схили її берегів положисті, задерновані, почасти заболочені і заросли лісом; тільки біля гирла видкі великі осипища польодовикового піску. Вода цієї річки має помітний червоний відтінок; її спокійна, повільна течія являє різкий контраст з бурхливими протоками ріки Уборти, що так голосно ревуть біля гати села Рудні Бистрої. — Нижче гирла річки Пережог до містечка Олевська лівий беріг ріки Уборти усюди завалений грубими осипищами польодовикових пісків і виступів кристалічних порід в ньому зовсім нема.
§ 257. Лівий беріг ріки Уборти біля містечка Олевська здебільшого високий і досить стрімкий (біля мосту Київо-Ковельської залізниці він має абсолютну височину 85,01 сажня і відносну височину 12,74 метра над рівнем ріки; № 58, стор. 40, під № 874); але ці стрімкі схили здебільшого загромаджені грубими осипищами сипкого польодовикового піску. Лише зрідка (наприклад, нижче млину на шляху з містечка до вокзала) з-під осиппщ у долішній частині лівого берега визирають невисокі скелі червонувато-сірого і блакитнаво-сірого граніта; гнейса тут ніде не впдко. Граніт тут є середньозернястий або дрібнозернястий; ортоклаз в ньому дуже рідко являється свіжим, безбарвним; здебільшого він мутний, жовтої, рожевої або червонуватої барви, нерідко білий, каолівізований. Поруч з ортоклазом у граніті зрідка трапляються невеличкі, розмірно ідіоморфні зерна безбарвного плагіоклаза; зерна кварца у породі мутно-сірі, димні, зрідка безбарвні і навпілпрозорі; лусочки біотита порозсіяні більш-менш рівномірно, не утворюють гнізд. Подекуди порода стає сірою, дрібнозернястою і дуже міцно звітрілою.
§ 258. Вище і нижче містечка Олевська по течії ріки Уборти на лівому її березі є декілька коротких ярків, що стрімко спускаються до ріки; в усіх цих ярках видко згори додолу тільки однорідний, сипкий
