Перейти до вмісту

Сторінка:Тутковський. Узбережжя ріки Уборти. 1925.djvu/114

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

товщу однорідного, чистого польодовикового піску. В цьому піску знайдено було відламок кістки мабуть великого вимерлого ссавця, що визначити його було вже неможливо.

§ 266. На прикінці 230-ої верстви Київо-Ковельської залізниці, в урочищу Укаменя, на віддаленні півверстви на північ від залізниці, знаходиться невеликий, одиночний, несиметричний підковуватий польодовиковий бархан, орієнтований отвором дуги на захід, згідно з законом гесперотропізма. Ліва галузь його одну верству завдовшки; права галузь міцно зруйнована на прикінці і скорочена; довжина її не більш 0,4 верстви; відносна височина голови бархана виносить до 4 метрів. Західній схил бархана ще помітно стрімкіший, ніж східній.

§ 267. На прикінці 219-ої верстви Київо-Ковельської залізниці, у межах станції Олевська, від головної лінії її відділяється на північ ширококолійна приватна галузь залізниці, так звана Біловіж-Собичинська під'їздна залізниця що була почата будуванням 1905 року з метою експлоатації місцевих лісових багатств. Я оглянув усі резерви і викрої цієї залізниці і одержав від інженіра Б. А. Шталя (що її будував) план і профіль цієї галузи, а також цікаву колекцію зразків порід, що їх було здобуто у свердловинах (104 зразки з 23 пунктів; зразки узяті з глибини до 2,8 сажня або 5,98 метра від поверхні землі). За ласкаве постачання мені цих матеріялів висловлюю інженірові Б. А. Шталю щиру подяку. На жаль, залізниця ця не доведена до кінця (вона повинна була пройти верстов 10 на північ, а далі повернути на північний захід через село Собичин до околиці села Біловіжа). Залізниця ця своїми штучними відслоненнями дала чимало цікавого геологічного матеріяла в місцевості, де раніш природніх відслонень я не знайшов. (Див. §§ 268-288). — По всій довжині цієї залізниці ростуть зарости Azalea pontica.

§ 268. На прикінці 1905 року Біловіж-Собичинська галузь була збудована на протязі 9 верстов на північ від станції Олевська, до урочищ Елка (Ялинка) і Під'ялочка. Місцевість досить швидко звищується у цьому напрямі, як видко з докладної профіли галузи, а саме — від абсолютної височини 86,14 сажня (початковий пункт залізничої галузи,) до 95,23 сажня (на віддаленні 6,39 верстви від початкового пункту), на північний схід від хутора Собичинського, в урочищу Косий Круг (див. № 58, стор. 40, під №№ 850 і 851); пересічний спад місцевости виносить 1,42 сажня на верству і пересічний похил місцевости до полудня 0,00284. Пункт з абсолютною височиною 95,23 сажня лежить на віддаленні біля одної верстви на північний схід від хутора Собичинського і є вища точка вододіла між сточищами рік Уборти та Ствиги. Струмики, що їх перетинає залізниця у 5 місцях, до цього пункта течуть взагалі на схід — до Уборти, а на північ від цього пункта — на захід, до допливів ріки Ствиги; цей вододільний пункт знаходиться на віддаленні тільки 5,5 верстви на захід від ріки Уборти.