заокруглених на рубах через звітрювання. Біля підніжжя гранітового торба, у сипкому польодовиковому піску, знаходиться значна кількість ріжкатого щебіня і жорстви того самого граніта.
§ 262. Недалеко від описаного горба граніта, на прикінці тої самої 221-ої верстви Київо-Ковельської залізниці, за мостиком на невеличкому болітці, зроблено було недовгий і неглибокий викрій (107 метрів завдовшки і до 1,2 метра завглибшки). В цьому викрої і в сумежних резервах залізниці відслонено було лише однорідний, сипкий, безнаметньовий, жовтий польодовиковий пісок, що в ньому не було домішки гранітової жорстви або щебіня, а граніт тут похований на глибині. Це доводить існування значних нерівностей на поверхні граніта.
§ 263. На 222-ій верстві від Київа ця сама залізниця перетинає невеликий болотяний струмик, що часто висихає за літньої сухої пори (цей струмик є доплив річки Пережог, — див. § 256). У резервах, осушливих ровах і в невеликому викрої на цій верстві залізниці (90 метрів завдовшки, до 1,19 метра завглибшки, на абсолютній височині 89,65 сажня, — див. № 58, стор. 40, під № 849), відслонено було усюди безнаметньовий, типовий польодовиковий пісок, але у долішньому поверсі цього піску теж усюди було видко щебінь та жорству дуже звітрілого граніта; цей щебінь буває або грубий, або дрібний: деякі кусні щебіня заокруглені через звітрювання й скидаються на наметні, але вони заокруглені лише з одного боку, а з инших боків необтерті і ріжкаті. Під щебінем лежить скеля петрографічно тотожнього, звітрілого, сірого, дрібнозернястого граніта. (№ 48, стор. 371-372).
§ 264. Такі самі польодовикові піски, що містять у собі вже на невеличкій глибині щебінь і жорству граніта, а подекуди лежать безпосередньо на звітрілих гранітових скелях, видкі були усюди у резервах і дрібних викроях на 223-226 верствах Київо-Ковельської залізниці. На 224-ій верстві, біля мостика через струмик, що зветься Волока Михайлів Ставок і є одне з верхів'їв річки Пережог, у глибокому осушливому рові відслонено було червоні польодовикові піски, багаті на болотяну залізну руду; зрештою, ці піски досить швидко обезбарвлюються на повітрі, — стають від окиснювання яскраво-жовтими; щебіня і жорстви граніта в них не помітно.
§ 265. Далі на захід, на 227-230-ій верствах Київо-Ковельської залізниці, у досить глибоких резервах і баластієрах (до двох метрів завглибшки) і у короткому викрої 228-ої верстві (до 0,85 метра завглибшки) видко було тільки жовті, сипкі, безнаметньові польодовикові піски без домішки гранітового щебіня або жорстви. (№ 48, стор. 372). В цій лісовій і болотяній місцевості польодовикові піски звичайно бувають багаті на ґрунтову воду, що витікає у резервах і осушливих ровах у виді постійних струмиків.
На 230 верстві від головної лінії залізниці відгалужується ширококолейна галузь на південний захід, до великих піскових баластієрів. В цих баластієрах відслонено було на глибину більш як два метри
