ною рослинністю, — великими грудками осоки, аїра і подекуди очерету. В цьому комплексі ще виразно заховалися два елементарних бархани, що розміщені один за одним по меридіональному напрямі (у виді букви З) і орієнтовані отворами дуг на захід (гесперотропічно). Південний елементарний бархан значно зруйнований, розчленований на банюваті горби і має короткі галузі (до 300 метрів завдовшки кожна); у північного елементарного бархана права галузь півверстви завдовшки. Західній схіл бархана стрімкий (до 23°), східній схил положистий (до 11°).
§ 366. Ряд таких самих полісинтетичних барханових комплексів різних розмірів супроводить правий беріг річки Болотниці на північ від слободи Сализівки, вздовж західньої закраїни болота Річиця, і тягнеться (з перервами) через урочище Ондріївців до околиці хутора Рудище (або Руднище) та верствах в чотирьох на схід від нього; ці складні барханові комплекси утворюють на обширих болотах цілі групи островів, наприклад, острови Завидно і Заозер'я. Згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот, хутір Рудище лежить на абсолютній височині 65,7 сажня (№ 9, стор. 108 і атлас, профіль 5; № 58, стор. 40, під № 872), а абсолютна височина літнього пересічного рівня річки Болотниці в цьому місці є 65,1 сажня (№ 9, стор. 109; тут через друкарську помилку зазначено 66,1 сажня).
§ 367. Згідно з зібраними мною переказовими відомостями від селян і з зазначеннями трьохверствової військово-топографічної мапи, ряд полісинтетичних і одиночних польодовикових барханів порозкиданий теж по болотах у виді більших і менших островів в урочищах Плесковщина, Брус-Гряда і Антонівський Острів на обох берегах річки Жалобниці. Ця річка, що зветься також Жолобниця, у Жилинського неправильно названа Жоловниною, починається у болоті Жалобниця, на усьому свойому протязі (8 верстов, — № 9, стор. 207; № 54, стор. 102, під № 329) тече по диких, безлюдних осокових болотах, де ніяких відслонень і виступів пород нема, і впливає до річки Болотниці з лівого боку. Нижче хутора Рудище річка Болотниця одержує вже назву Свидівка (№ 11, стор. 127; № 84, т. XI, стор. 649–650); уся дальша її течія (20 верстов) проходить по величезних, безлісових, одкритих, грузьких болотах; біля гирла річка Свидівка поширюється и перетворюється в довге озеро Свидовець та впливає до ріки Уборти навпроти села Осинця на абсолютній височині 63,3 сажня. (№ 9, стор. 111).
§ 368. Річка Зимуха або Яблонка (№ 9, стор. 207; № 54, стор. 102, під № 327; № 52, стор. 252: № 66, стор. 46), що помилково названа у Жилинського Зомуха, 24 верстви завдовшки, починається біля підніжжя північно-західнього продовження п'єдестала Славечансько-Овруцького кряжу, на південь від села Городця, в глибоких лісуватих ущіллях урочища Пасіка, недалеко на північ від описаного вище (§ 342) села Куликів. Тут в непроглядних, темних гущавинах листвяного лісу усюди видко суцільні розсипища великих, ріжкатих і разюче-гострорубих скиб Овруцького пісковина. Ці скиби мають неправильну, більш-
