сипкого піску визирає декілька десятків великих скиб кристалічної (плагіоклазової) породи; ці скиби є мабуть первісним (материковим) скибовим виступом породи. Вона утворює тут дві виразних відміни; одна з них має темно-сіру барву і гіпідіоморфну структуру; друга білуватої барви, з чорними тонкуватими вилученнями рудних мінералів. Обидві відміни містять у собі в великій кількості досить свіжий плагіоклаз з дуже виразною і типовою двояковою штриховкою (мікроскопичне дослідження цієї цікавої вибухової породи ще не зроблено). Темна відміна породи має значну подібність до породи з околиці села Степанівки (амфіболового ортофіра), описаної вище (§ 26), але з трохи більшими зернятами.
Инших виступів кристалічних порід у селі Янчі-Рудні, згідно з моїми докладними дослідами і з переказами, нема.
§ 47. Нижче села Янчі-Рудні правий беріг ріки Уборти (до якої тут часто впливають струмики) є низький, положистий і позбавлений відслонень па протязі більш п'ятьох верстов, але поволока сипкого польодовикового піску на поверхні спостерегається тільки по деяких місцях; частіше ґрунт утворює звязкий, безнаметньовий, у сухому стані твердий, непроникливий для води, брунатний передльодовиковий (флювіогляціальний) суглинок; подекуди він є відслонений в ямах і ровах на глибину до півтора метра. На цьому суглинку ростуть трохи позаболочувані змішані ліси, що в них трапляються острівці родючих полей з густим гарним збіжжям. — Виступів кристалічних порід тут ніде нема.
8 48. На віддаленні трохи більше за одної верстви вище по течії села Зубковичів на правому березі ріки Уборти знаходиться невисокий приземкуватий горб трохи грядуватої форми у плані, — витягнутий приблизно рівнобіжно до течії ріки з північно-північного заходу на південно-південний схід. Відносна височина горба над рівнем ріки не перевищує п'ятьох метрів. На положистих схилах долішньої частини горба виступає па поверхню великими скибами звітрілий, ясно-сірий, середньозернистий гнейс дуже типової структури; скибові виступи його видко і на самому шляху; на стрімкіших схилах горішньої частини горба і на його вершку гнейс зникає; тут виступає середньозернистий, ясно-червонуватий, звітрілий граніт у виді суцільної скелі, що порозбита щілинами відокремлення на скиби приблизно паралелепіпедальної форми. Відносини граніта і гнейса безпосередньо спостерегати тут не можна; здається, що пагорок граніта виступає тут (у формі лаколіта) з-під денудованого гнейса. У граніті ортоклаз має подекуди білувату, по инших місцях червонувату барву і переважає кількістю у породі; зерна сірого кварца і лусочки звітрілого біотита відогравають другорядну ролю. У гнейсі, навпаки, мутно-білий ортоклаз займає другорядне місце і є дуже багато сірого кварца та чорного біотита; тонка верствуватість гнейса усюди порушена дрібними фалдами.
§ 49. Село Зубковичі (Теодорович, № 42, т. І, стор. 206; польський географічний словник, № 84, т. 14, стор. 503) лежить, згідно з
