§ 53. На віддаленні біля 6 верстов (по прямій лінії) на північ від гирла річки Родчі, на шляху з села Зубковичів до села Кишина, на південь від урочища Манушки, у трохи заболоченому сосновому лісі я знайшов цілий ряд скибових виступів звітрілого середньозернястого червоного граніта. Перші (з полудня) скиби досягають більш двох метрів у діяметрі. Далі ці скиби швидко сполучаються у суцільні величезні, мохом вкриті скелі, що порозбиті щілинами відокремлення на великі скиби з заокругленими через звітрювання рубами. Ці скелі тягнуться на велике віддалення па захід і на схід від шляху у темних первісних лісових нетрях і досягають відносної височини більш за 12 метрів над сумежним болотом Таковий Мох; абсолютна височина їх вираховується приблизно 89—90 сажнів (№ 58, стор. 88, під №№ 755-756). З полудня на північ безперервний ряд цих гранітових скель тягнеться на протязі більш трьох верстов; в урочищу Козанин їх абсолютна височина виносить, згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот, 84,8 сажня (№ 9, стор. 194; № 58, стор. 38, під № 757). Далі на північ, за смугою болота, знову з'являються скиби і цілі скелі такого самого граніта, що тягнуться майже без перерви через дикі ліси і болота геть до села Кишаина.
§ 54. Глухе, надзвичайно важко приступне невеличке село Кишин (Теодорович, № 42, т. І, стор. 424) розташоване на абсолютній височині 89,1 сажня, згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот (№ 9, стор. 104; № 58, стор. 38, під № 758). Навкруги цього села чимало болот; з них найбільші па захід від села болото Воробьє і на схід—болото Став. По цих болотах в 18-ому столітті і у першій половині 19-го століття здобувано значну кількість болотяної залізної руди (лімоніта), що її родовища далеко не виснажені і досі; руду здобувано для чавунотопного завода, що існував був у селі Рудні Радовельеькій. (Див. Бунте, № 6, стор. 50 і 74; Оссовський, № 33, стор. 264; Толмачев, № 44, стор. 102).
§ 55. Згідно з моїми докладними дослідами, усеньке село Кишин стоїть на середньозернястому червоному граніті; ця порода виступає тут на поверхню на кожному кроці у вигляді величезних скиб і цілих великих скель, що заокруглені через звітрювання та одягнуті поволокою моху. По таких скелях протікає тут і річка Кишинка, що тече на північ та губиться десь у болоті Став. Ця річка і усі тутешні струмини мають воду дуже залізувату. Розповсюдження скель граніта на захід і на схід від села Кишина дуже важко встановити за-для грузьких болот; на північ, по шляху до містечка Олевська, безперервні виступи скель граніта тягнуться через ліси і болота на протязі біля двох верстов; ці виступи утворюють ряд горбів, що ступнево знижуються на північ, до болота Зеленюка, де вони зникають остаточно.
§ 56. На схід від села Еишина, на високому вододілі між ріками Убортю та Пергою, в диких і важко приступних лісових болотах (урочище Перегаль) знаходиться заплутана сітка річок (річки Чертоя, Пе-
