років; вони описані у праці моїй № 48, стор. 364-369 і 428-429). Ця залізниця повинна була-б перетяти Овруцький пісковик на схід від ріки Уборти на протязі більш як 30 верстов (від м. Олевська до ріки Жерева); в дійсності-ж у межах правого убережжя ріки Уборти вздовж цієї залізниці ніде виступів Овруцького пісковики зовсім нема; цей від'ємний висновок я перевірив через докладне дослідження місцевости по всіх напрямках. Найближчі до м. Олевська виступи Овруцького пісковика належать вже до узбережжя ріки Жерева (на 196-й верстві Київо-Ковельської залізниці).
§ 76. На правому березі ріки Уборти, на 217-218 верствах Київо-Ковельської залізниці довелося зробити досить великий викрій (427 метрів завдовшки і до 1,92 метра завглибшки). В цьому викрії (на абсолютних височинах від 84,9 до 85,8 сажня — див. № 58, стор. 38, під №№ 766-767) видко було таке відслонення (№ 48, стор. 369):
Грубість.
а. Дуже тонка верства сірого, піскуватого лісового ґрунту |
0,05 м. |
б. Сипкі, однорідні, безнаметньові, неверствуваті, жовті польодовикові піски, що містять у долішньому поверсі домішку звітрілого, гострорубого гранітового щебіня |
1,87 м. |
Поруч з цим викрієм, на північ від головної лінії залізниці, було зроблено для тимчасової галузі залізниці другий викрій до двох метрів завглибшки; в цьому викрії вже на глибині менш одного метра було зустрічено гранітовий щебінь і жорству, які додолу переходять у суцільну скелю дуже звітрілого сірого дрібнозернястого граніта.
§ 77. На північ і на південь від описаних викріїв, в околицях сіл Рудні Тепеницької і Тепениці, серед грубої поволоки безнаметньових польодовикових пісків, здіймається чимало приземкуватих, подекуди досить високих (до 10 і 15 метрів заввишки), гарних і мальовничих скель дуже звітрілого дрібнозернястого сірого граніта; ці скелі здіймаються, згідно з моїми барометричними нівелюваннями, до абсолютної височини більш 90 сажнів (№ 58, стор. 38, № 768). Особливо високі і масивні „сопки“ або бані граніта на північ від села Тепениці (Топениці або Селища; див. Теодорович, № 42, т. 1, стор. 423), далі до фольварка Тепениці (де на схід констатована західньою експедицією для висушування болот абсолютна височина 82,4 сажня; № 9, стор. 106) геть до річки Либожеди. У селі Рудні Тепеницькій до другої половини минулого століття існував чавунотопний завод, що переробляв місцеві болотяні залізні руди; їх здобувано з вододільних болот, що лежать на схід від ріки Уборти (Оссовський, № 33, стор. 264).
§ 78. На 216-й верстві Київо-Ковельської залізниці вона перетинає невеликий горб викрієм 107 метрів завдовшки і до 2,48 метра завглибшки.
