гою. До слободи Людвіполя (або Поташні) ця річка тече в низьких болотяних, почасти піскуватих берегах, а далі вступає в досить глибоку долину, що в її стрімких, задернованих і густо зарослих лісом схилах часто визирають скиби кристалічної породи (граніта і гнейса). Докладні досліди західньої експедиції для висушування болот, що їх було зроблено з метою улаштування каналізації у верхів'ях річки Либожеді, показали, що тут усюди дно плитких вододільних болот і острови на цих болотах складаються з граніта; як видко із звіту цієї експедиції, тут довелося-б при спорудженні одного тільки магістрального канала виконати на протязі не менш трьох верстов викрій три сажня завглибшки, в тому числі два сажні довелося-б пробити у гранітовій скелі; крім виправлення річок, що мають скелясті береги і дно, довелося-б зробити не менш як 7000 кубічних сажнів викрію в піскуватому ґрунті „з наметнями“ (себ-то з грузом та щебінем граніта) і не менш 9000 кубічних сажнів в гранітових скелях. (№ 9, стор. 503). Тому первісний проєкт магістрального канала довелося відкинути (такий канал збудовано згодом далі на схід, по річці Перзі) і праці експедиції у сточищі річки Либожеді обмежено улаштуванням канала „Либожеда“ 5,8 верстов завдовшки. (№ 9, стор. 502).
§ 92. Поблизу гирла річки Либожеді па правому березі ріки Уборти здіймається грядуватий горб значних розмірів, витягнутий приблизно у меридіональному напрямі, рівнобіжно до ріки Уборти. Згідно з моїм барометричним нівелюванням, ця гряда досягає значної височини, — до 20 метрів над рівнем ріки або до 88,5 сажнів абсолютної височини (№ 58, стор. 38, під № 778) Схили гряди надолі положисті і вкриті піском, а біля вершка схили дуже стрімкі і складаються з суцільного нагромадження великих і менших кам'яних скиб. Кристалічна порода, що тут виступає, є здебільшого досить звітріла і являє собою вже не граніт, а сірий (з червонуватими проверстками), досить дрібнозернястий біотитовий гнейс, подекуди з очковою структурою. По деяких місцях в цьому гнейсі помічаються тонкі многолоснякові проверстки, що по них порода легко розколюється на плити. На самому вершку гряди гнейс переходить в иншу відміну, багату на тонкі кварцові передавлення, що майже заступають инші складовини. Ця відміна гнейса виступає in situ тільки на вершку гряди, але одірвані гострорубі кусні і цілі скиби її усіювають собою і схили гряди та змішуються з грузом та скибами того сірого дрібнозернястого гнейса, що залягає нижче. Цей звичайний гнейс звітрюється розмірно легко, а відміна, що багата на кварцові перелавлення, є розмірно дуже тривала; тому щебінь цієї останньої відміни заціліває після знищення через звітрювання значних мас звичайного гнейса і змішується на схилах з грузом останнього. На дуже багатьох ріжкатих куснях окварцованого гнейса помічається (на бічних поверхнях) дуже тонка рельєфна верствуватість, що нагадує собою будову деревини, і такі кусні окварцованого гнейса дуже скидаються на скам'яніле дерево. Причиною яскра-
