його; найочевиднішим результатом цієї думки було обчислення теплоти в одиницях механичної сили“. Майєр не обмежився тільки тим, що це міркування пристосував до неживої природи. Уперше воно з'явилось у нього, коли він спостерігав життьове явище і він р. 1845 поспішив розвинути його, пристосовуючи до життьових явищ. Без задуми висловив він свою основну думку, а саме: ми повинні погодитись, що в організмах сила не виникає сама собою, а тільки перетворюється, або визнати „життьову силу“, що безмежно в той час панувала; себ-то ми „повинні загородити собі всякий шлях до дальніших дослідів, зріктися думки пристосувати до вивчення життьових явищ закони точних наук [1]).
Переходячи до явищ органичного життя, Майєр перш за все зупинився на рослині. Кожна рослина дає нам не тільки запас субстанції, але й тепла; це тепло звільнюється, коли рослину спалювати. Звідки ж береться це тепло? Воно не виникає з нічого, значить — воно береться зовні. Може, у формі тепла, із оточення? Але ні, одного тепла не досить для того, щоб рослина існувала. Для цього треба світла. Таким чином, ми можемо раціонально з'ясувати відкриття, що вуглекислий газ розкладається тільки при соняшному світлі. Але Майєр ще нічого не згадує про якійсь незрозумілий вплив світла; ні, він просто висловлює гадку, що соняшне світло витрачується, зникає, перетворюється, приймає тверду форму, складається в запас і виявляється знов у формі тепла ж і світла, коли ми спалюємо рос-
- ↑ Майєр згадує про погляди одного вченого-віталіста, який висловлював думку про те, що тваринне тепло передається в спадщину новонарожденному. Із цього ми можемо бачити, куди заходили фізіологичні міркування віталістів. В нагороду за таке відкриття, каже Майер, треба було б авторові його побажати грубки, що передавала б успадщину невичерпане тепло своєї прародительки-груби. Можна побажати й новішим оборонцям віталізму частіш перечитувати наведені вище слова Р. Майєра.
