утворювати хлорофіл; тепер цей процес можна відтворити in vitro[1].
Але чи знаємо ми точно, при яких умовах утворюється хлорофіл в рослині? Фізіологи доволі старано вивчили цей бік питання. Потрібно досить азотової їжі: рослини, на азотовому угноїнні, різко визначаються на око, яскравим зеленим кольором; мені самому траплялось особливо гарно спостерігати це на відомій Ротгамстедській досвідній станції. Потім потрібно достачати рослині залізних солей. Це підтвержується досвідом, одним з найпростіших і майстерніших досвідів, які перевів Кноп. Треба тільки приготувати штучній грунт або розчин, в якому є всі поживні субстанції,, в тому числі й залізо, а поруч другий грунт або розчин; він відріжняється тільки тим, що в ньому немає заліза. На першому грунті виросте здорова, зелена рослина, на другому хирява, з білим листям, як поштовий папір. Змочимо листки другої рослини залізовим розчином, і вони позеленіють.
Грунт достачає ці дві субстанції; крім них, для того, щоб утворився хлорофіл, потрібен ще повітряний кисень. Щоб довести це, проростимо в темряві яке-небудь насіння. Відомо, що паростки тоді будуть не зелені, а жовті. Одержані так паростки поділимо на два жмутки; одні залишимо в звичайному повітрі, другі покладемо в прилад з повітрям без кисню, і винесемо все на світло. Перші за яку-небудь чверть години по-
- ↑ Див. мої статті в Comptes Rendus за р. 1886 i Nature за р. р. 1885 і 1886. З того часу пощастило мені одержати цю субстанцію і з рослини. Цей останній дослід умістив я в Comptes Rendus за р. 1889, а самий спосіб переводити досвід докладно показав я на з'їзді природників в Петербурзі, тогож 1889 р. Не зважаючи на це, через п'ять років г. Монтеверде (на IX з'їзді в Москві) винайшов можливим приписати собі це відкриття (Див. мою статтю С. R. за 1895 р.). І ні одного російського ботаніка не обурив цей зухвалий плагіят!
