зеленому. Перше тіло я запропонував назвати хлорофіліном, друге — ксантофілом. Цей факт пояснює нам багато природніх явищ, напр., осінню барву листя. Хлорофілін легко розкладаєтья, руйнується світлом, а ксантофіл, навпаки, менш чутливий до світла. Коли ми залишимо на сонці спиртовий розчин хлорофілу, то він скоро пожовтіє: хлорофілін зруйнується і лишиться жовтий ксантофіл. Те саме буває в-осени в листках. Під впливом соняшнього світла і низької температури хлорофілін руйнується, а лишається ксантофіл. Таким чином, пощастило штучно перевести те руйнування хлорофілу, що відбувається і в природі в-осени. Особи, які бажають бачити таємницю у всьому, що торкається життьових явищ, часто заперечували ботанікам-фізіологам; це заперечення ще не так давно робили, в ще ширших розмірах, і хемікам, а саме: що дослідник в своїй лабораторії вміє тільки руйновати, але безсилий створити знову те, що зруйнував. Хіба давно ще вважали трохи не за науковий догмат, що хемік може тільки аналізувати органичні тіла; одна тільки природа знає таємницю їх синтезу. Швидкі успіхи синтетичної хемії спростували цей погляд; для молодого покоління — це вже якійсь відгомін сивої сторовини, — але переворот цей стався на наших очах. Схоже заперечення робили трохи не вчора і що до хлорофілу. Казали, що хлорофіл можна руйнувати по-за рослиною, але тільки рослина знає таємницю його утворювання. Але мені пощастило відтворити і це явище. Жовтий плин, зовсім не схожий до хлорофілу, на наших очах за кілька хвилин зеленіє, перетворюючись в хлорофіл зо всіма його характерними властивостями — спектром і т. и.; це явище відбувається при тих же умовах, як і в живий рослині, себ-то при окиснюванні коштом кисню з повітря. Таким чином, ще на одну, так звану життьову таємницю менше: досі вважали за виключну властивість живого організму
