фесор, субота, група, суфікс, комісар, комісія, комуна, комуніст, інтелігент, ілюстрований, ідилічний, голандський, оперета; тільки звук н подвоюємо в отаких словах: манна, панна, ванна, Ганна, бонна.
Але у власних назвах, здебільша лиш чужоземних (винятково в своїх), та в словах з церковної мови подвоюємо приголосний звук згідно з вимовою чужоземців: Едда, Міллер, Мюллер, Ганнібал, Аннам, Колесса, Мекка, авва, равві, осанна.
Увага: В таких випадках треба вважати тільки на справжню вимову у чужоземців, а не їхню графіку. Через те не пишемо двох приголосних у французьких іменнях: де-Бюсі, Брюсель, Франшвіль, Мюзета, Ґарона, та з другого боку залишаємо подвійні приголосні в італійських іменнях: Ріґолетто, Патті, Страделла, Тассо. Пишучи німецьке Мюллер з двома лл, рівночасно пишемо: Рюкерт, Гофман (Rückert, Hoffmann), бо й сами німці так вимовляють.
6. Початкове e в чужих словах передаємо так:
а) у словах давніх і часто вживаних, де воно вимовляється як йе, — через є: євангелія, євангеліст, Єгипет, єзуїт, єретик, Єрусалим, Євген, єпіскоп.
б) у словах рідко вживаних, де воно вимовляється як е, — через е: евакуація, еволюція, егоїзм, екватор, екзамен, екскурсія, елегія, елемент, енергія, епідемія, епізодичний, епітет, етика, етимологічний, етнографічний, ефект, епоха, естетика, ехо.
7. Початкове i в чужих словах пишемо через і: історія, імперія, ідол, ідея, Ірод, інститут, інтелігент,
