Сторінка:Украінська Муза (Випуск 1).pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки

Петро Петрович Артемовський-Гулак.

1790—1866

Син священика, родився 16 січня 1790 р, в містечку Городищі, Черкаського повіту, в Киівщині; вчився з Киівській акадекіі, але не добувши курса, в 1817 р. перейшов до харьківського университету. З 1818 р. Артемовський-Гулак учителював у харьківському дівочому інституті, а з 1820 р. став у харьківському университеті професором історіі, географіі та статістики; потім (1841—1849) він був ректором университету. На ниву украінської літератури Артемовський-Гулак виступив 1817 р. надрукувавши своі поезіі в „Украинском Вѣстинкѣ“; далі він містив своі писання в „Славянинѣ“ (1827), „Утренней Звѣздѣ“ (1831) та „Вѣстникѣ Европи“; Твори його (не всі) під назавськом „Кобзарь П. П. Артемовського-Гулака“ видано 1878 р. в Киіві. Помер Артековський-Гулак 1 жовтня 1886 р. Після смерти Артемовського-Гудака де-що з його писання було надруковано в „Кіевской Старинѣ“ (р, 1888, видано і окремою одбиткою) та в „Зорі“ (1896). Літературна спадщина Артемовського-Гулаха не велика, але дуже цінна; між його творами єсть такі,— як от: „Пан та собака“, „Соловій та Хівря“, „Твердовський“, „До Любки“, вільний переклад де-яких од Горацієвих,— що придбали йому широку славу в українській літературі, В де-яких творах („Рибалка“,„Пліточка“, „Дві пташки“, „До Любки“, „Справжня добрість”) Артемовський-Гулак виступає справжнім романтиком, але частіше він звертається до сатіри, беручи основу для неї в сучасного життя, Змалювавши в нещасному Рябкові („Пан та собака“) нещасноге кріпака, Артемовський-Гулах один з перших в Росіі звернув увагу ширшоі громади на бідування наших кріпаків і примусив людей, що були прихильні до народа, задуматись над гіркою долею народньою і над знущанням і насильством над ним панства. Артемовський-Гулак дуже добре знав народню украінську мову і був першим украінським стілістом, пишучи гарною чисто-народньою мовою. Перше повне зібрання творів Артемовського-Гулака видала львівська ,Просвіта" в 1904 році в першому томі „Рускоі Письменности“ (Твори Котляревського, Артемовського-Гудака і Гребінки).