підготував одну з перших українознавчих дисертацій на тему “Історія і становище Галицького князівства в XIII столітті”, композитор С.Людкевич студіював музикознавство. Від 1904 до 1938 у Семінарі східноєвропейської історії під керівництвом професорів Іречека та Іберсбергера захищена низка дисертацій з україніки. Серед них: “Галицькі русини у XVIII і ХІХ століттях” В.Кушніра, “Богдан Хмельницький і українська державна ідея” Н.Суровцева, “Перша українська політична еміграція і її роль в українському відродженні” І.Німчука, “Держава і суспільство в Галичі і Волині під династією Романовичів в XIII столітті” І.Турина.
Нині В.у. має 8 факультетів: католицької теології, протестантської теології, юридичний, економіки та суспільних дисциплін, медичний, класичних мов і літератур, математики та природничих дисциплін, інтегральних дисциплін. Тут навчається близько 25 тис. студентів з Австрії та багатьох зарубіжних країн. 1997 відкрито курс україністики.
Літ.: Вайс В.М. Вена. – М.,1996; Австрия. Факты и цифры. – Вена, 1997; Українсько-австрійські культурні взаємини другої половини ХІХ – початку XX століття. – Київ-Чернівці, 1999.
Н.В.Кривець.
Візантія, Візантійська імперія – умовна назва середньовічної держави, що була наступницею східної частини колишньої Римської імперії, введена істориками у 18 ст. Утворена від назви колишньої мегарської колонії Візантій на узбережжі Босфору Фракійського (нині протока Босфор), на місці якої імператор Константин I Великий 326 заснував м.Константинополь. Сюди 330 було перенесено з Рима столицю Римської імперії. 395 імперія була розділена на Західну Римську зі столицею в Римі й Східну Римську (Візантійську) зі столицею в Константинополі. 476 Західна імперія офіційно припинила своє існування, а Східна збереглася, її продовженням стала середньовічна держава, імператори й верхівка якої наполягали на державній і культурній спадкоємності від Римської імперії, називали країну Романією, а себе – ромеями (римлянами). До 8 ст. державною мовою тут залишалася латина. На Русі В. іменували Грецькою країною, її жителів – греками, бо вже у 9 ст. всі вони розмовляли грецькою (середньовічною) мовою.
Перший розквіт В. пов’язаний з ім’ям імператора Юстініана I (527– 565), який завоював 533–534 Північну Африку, 535–555 – Італію, 544 – частину Іспанії, а також поставив у залежність від себе країни Закавказзя й Передньої Азії. Однак уже наприкінці 6 ст. імперія почала втрачати набуте значною мірою внаслідок наступу слов’ян на її північному й західному рубежах. Цей наступ почався ще за Юстініана І, який воював з одними слов’янськими вождями, а інших запрошував на службу. Дехто з істориків
