крім Польщі, входили Австрія, Венеція і Папська церковна область. Цей договір став актом остаточного міжнародно-правового закріплення поділу Української держави на дві частини (Правобережжя знаходилося під владою польського короля, Лівобережжя – російського царя). Водночас залишилася не вирішеною проблема політичного статусу подніпровських правобережних земель, які оголошувалися “пусткою”.
Проти договору рішуче виступив гетьман І.Самойлович, який розпочав активну діяльність, спрямовану на об’єднання Правобережжя з Лівобережною Україною. Разом з тим козацькі військові полки стали головною силою українсько-московських походів на Крим в останніх десятиліттях 17 ст., що було узгоджено з урядами країн “Священної ліги”. “В.м.” сприяв боротьбі з турецькою агресією у Східній та Південно-Східній Європі.
Літ.: Греков Н.Б. Вечный мир 1686 года. – М., 1950; Історія Української РСР. – К., 1979, т.2.; Artamonov W.A. Rosija, Rzeczpospolita I Krym w latach 1686–1699. В кн..: Studia i mateiały z czasów Jana III. – Warszawa, 1992; Wójcik Z. Rokowania polsko-rosyjskie o “Pokój wieczysty” w Moskwie w roku 1686. В кн.: Z dziejów polityki I dyplomacji Polskiej. – Warszawa, 1994; Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Гетьманська Україна. – К., 1999.
Т.В.Чухліб.
“La voce dell’Ucraina” (“Голос України”) – тижнева газета, яку видавало прес-бюро дипломатичної місії УНР у Римі. Виходила 1919-20 італійською мовою. Створена з метою ознайомлення італійської громадськості з Україною. Висвітлювала політичні і воєнні дії на її теренах, діяльність урядових органів Директорії, участь України у відносинах з державами Східної і Західної Європи, у Паризькій мирній конференції, заходи українців діаспори на підтримку української незалежності. Велике місце відводилося матеріалам, присвяченим історії й культурі в контексті питань українського національного руху, окремим регіонам (Галичина, Закарпаття), творчості І.Котляревського, І.Франка, Л.Українки, О.Олеся разом з публікаціями їхніх поезій у перекладах італійською. Газета подавала бібліографію французьких, швейцарських та італійських видань з української проблематики. Авторами часопису виступали громадсько-політичні діячі і літератори, співробітники прес-бюро І.Гриненко, В.Шебедев, Є.Онацький, М.Липовецька, італійський публіцист А.Пескарцолі. Основна частина накладу “Голосу” надсилалася до державних і громадських установ та редакцій газет Італії.
Літ.: Онацький Є. По похилій площі. Записки журналіста і дипломата. – Мюнхен, 1964–1969, ч. І–ІІ.
М.М.Варварцев.
