Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 (2010).pdf/136

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

оголошення булли маєтності єзуїтів у Речі Посполитій були описані та передані на потреби едукаційної комісії 1773–1794. Колишні єзуїтські колегії були перетворені на школи цієї комісії і багато колишніх Є. залишилися в них викладати.

Члени ліквідованого ордену Є. після 2-го та 3-го поділів Польщі 1793 та 1795 знайшли притулок у Російській імперії. Вони присягнули на вірність імператриці Катерині ІІ, яка, сподіваючися використати Є. для політичної адаптації населення новоприєднаних земель, частина якого належала до католицької та греко-католицької церков, відмовилась оголосити й опублікувати буллу про розпуск ордену. 1800 імператор Павло І дозволив Є. відкрити колегіум у Санкт-Петербурзі, а 7 березня 1801 папа Пій VІІ офіційно затвердив функціонування ордену в Російській імперії, що стало поштовхом для подальшого відновлення його діяльності в інших країнах. 12 січня 1812 імператор Олександр І підписав указ про заснування єзуїтської Полоцької академії. Вона функціонувала з 8 січня 1813, мала три факультети (теології, філософії, гуманістичних наук та давніх і нових мов) і право надавати докторські ступені з теології та канонічного і цивільного права. Орден продовжував існувати в Російській імперії до 1820, коли імператор підписав декрет про вигнання єзуїтів.

Нині Є. є одним із найбільших релігійних орденів, що налічує близько 21 тис. членів, які здійснюють місіонерську та освітню діяльність у різних країнах світу. Водночас своїми головними завданнями вони вважають проповідування віри та підтримку правосуддя, євангелізацію культур, діалог з іншими культурами.

Літ.: Baliński M. Dawna Akademia Wileńska. Próba jej historyi od załoźenia w roku 1579 do ostatecznego jej przekstalczenia w roku 1803. — Petersburg, 1862; Sommergovel C. та ін. (eds.). Bibliothéque de la Compagnie de Jésus; vol. 10–12. — Brussels, 1890–1960; Załęski S. Jecuici w Polce. — Lwow, 1901–05, t. 1–5; Farrell A. P. The Jesuit Code of Liberal Education. Development and Scope of The Ratio Studiorum. — Milwaukee, 1938; Polgér L. (ed.). Piechnik L. Dzieje Akademii Wileńskiej. — Rzum. 1983-90, t. 1–4; Scaglione A. The Liberal Arts and the Jesuit College System. — Amsterdam-Philadelphia, 1986; Bangert W. von. A History of the Society of Jesus. — Saint Louis, 1986; O'Malley J.W. The First Jesuits. — Cambridge, Mass., 1993; Inglot M. La Compagnia di Gesú nell'Impero Russo (1772–1820) e la sua parte nella restaurazione generale della Compagnia. — Roma, 1997; O'Malley J. W. (ed.). The Jesuits: Culture, Sciences and the Arts, 1540–1773. — Toronto, 1999; Duminuco V. J. The Jesuit Ratio Studiorum: 400th anniversary perspectives. — New York, 2000; Höpfl H. Jesuit Political Thought: The Society of Jesus and the State, c. 1540–1640. — New York, 2004.

В. А. Кіку.