ІНСТИТУТ СУСПІЛЬНИХ НАУК СЛОВАЦЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК — багатопрофільна науково-дослідницька установа Словацької академії наук в м. Кошицях. Створений за рішенням президії САН 26 червня 1972. Концептуальна основа та організаційна структура інституту була схвалена Президією 3 вересня 1974 з уточненням, що він розпочне роботу з 1 січня 1975. Першим директором став Ю. Брішкар (до квітня 1984). У подальші роки інститут очолювали Й. Вирост (1984–1991), М. Скороденски (1991), Л. Ловаш (1991–1992), Ш. Шутай (1992–2004), з квітня 2004 — М. Гайдош.
Інститут невдовзі вийшов за визначені регіональні рамки, розгорнувши дослідження у загальнословацькому масштабі. Разом з тим було зроблено ставку на підготовку наукових співробітників, які нині працюють також у вищих навчальних закладах, управлінському апараті, громадських структурах.
На початковому етапі в інституті були відділи історії, соціології, соціальної психології. 1979 розпочали роботу дві групи з проблем дослідження молоді та національностей, що проживають на території Словаччини. У цій роботі брали участь спеціалісти відділів етнографії, філософії, економіки та права. Інститут став фактично піонером у вивченні історії русинської та української меншин у Словаччині. З 1982 у співпраці з Ужгородським відділом Інституту соціальних та економічних проблем зарубіжних країн Академії наук УРСР розпочалася розробка теми «Дружні зв'язки Східнословацького краю та Закарпатської області УРСР». Її виконання супроводжувалося проведенням соціологічних досліджень в 15 організаціях Східнословацького краю, а також в їх партнерських організаціях в УРСР. У 1984 працівники інституту взяли участь у підготовці XV засідання Комісії істориків Чехословаччини та СРСР, що відбулося в Кошицях. На той час провідним напрямом студій було вирішення дослідницьких завдань, пов'язаних з історією етнічних меншин у Словаччині в період після завершення Другої світової війни. Серед них важливе місце посіла проблематика української та русинської меншини (займалися М. Гайдош та Ст. Конечни), що стало основою для подальшого співробітництва з науково-дослідницькими інституціями в Україні.
У 1984 директором інституту був призначений Й. Вирост. Новий склад керівництва інституту доклав чимало зусиль для поглиблення міждисциплінарного характеру установи та орієнтувався на розширення міжнародного співробітництва. З 1986 виконувалися теми Державного плану фундаментальних досліджень, пов'язані зі становищем та розвитком угорської та української національних меншин у повоєнний період. Зверталася також увага на дослідження національної самосвідомості населення у національно змішаних районах Словаччини. Після листопада 1989 склалися більш сприятливі умови для налагодження тісного міжнародного співробітництва. У 1990 інститут взяв участь у проведенні порівняльного дослідження на
