Ставши базовим нормативно-правовим документом двосторонніх відносин між Україною і РФ на тривалий період, договір набув чинності 1 квітня 1999. Від 1 квітня 2009 дію договору автоматично продовжено.
Літ.: Великий договір України з Росією: історичний компроміс чи реальний шанс на стратегічне партнерство?: матеріали «круглого столу» 30 квітня 1999 р. — К., 1999; Україна-Росія 1990–2000. Документи та матеріали. — К, 2001; Україна: утвердження незалежної держави (1991–2001). — К., 2001.
Н. А. Ярко.
ДОГОВІР ПРО ДРУЖБУ, СПІВРОБІТНИЦТВО І ВЗАЄМОДОПОМОГУ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА РЕСПУБЛІКОЮ ГРУЗІЯ 1993. Підписаний 13 квітня 1993 у Києві президентами обох держав — Л. М. Кравчуком та Е. А. Шеварнадзе. Набув чинності 7 вересня 1994 в день обміну ратифікаційними грамотами. Укладання договору відбулося в особливо складний для Грузії період відновлення внутрішньої та міжнародної стабільності після трагічного громадянського протистояння. Документ став визначальною віхою державного розвитку двох народів колишнього СРСР і ознаменував перехід двосторонніх відносин на якісно новий рівень.
У договорі висловлено спільне переконання сторін, що подальший розвиток відносин дружби і взаємовигідного співробітництва відповідає корінним інтересам обох держав і служить справі миру і безпеки, сприяє зміцненню засад демократичної правової державності на основі загальновизнаних норм міжнародного права й у відповідності до цілей і принципів Статуту ООН та в інтересах розбудови мирної, демократичної і єдиної Європи. Договір зафіксував зобов'язання сторін послідовно керуватися принципами взаємної поваги державного суверенітету, територіальної цілісності і непорушності існуючих кордонів, рівноправності і невтручання у внутрішні справи одна одної, незастосування сили чи загрози силою, мирного врегулювання спорів, поваги до прав людини і основних свобод (ст. 1). Україна і Грузія мають співробітничати з метою зміцнення миру, підвищення стабільності й безпеки як у глобальному, так і в регіональному масштабі (ст. 2). Відповідно до ст. 4, сторони зобов'язалися ніколи і ні за яких обставин не використовувати свої збройні сили одна проти одної. Кожна зі сторін має не допускати використання її території для підготовки та здійснення агресії або інших насильницьких дій проти іншої сторони. У випадку, якщо одна зі сторін стане об'єктом агресії, інша сторона не повинна надавати агресору будь-якої воєнної допомоги або іншого сприяння. Висловлено готовність України та Грузії до тісної взаємодії в рамках міжнародних організацій, членами яких вони є, а також на багатосторонніх конференціях і форумах з метою надання незворотного характеру позитив-
