Б. Лепкий, мова — І. Зілинський), викладачами якої були С. Томашівський, Ю. Панейко, В. Кубійович та ін. Наприкінці 19 ст. українські студенти заснували тут Академічну громаду.
Від 1924 вони об'єдналися в Українську студентську громаду, яка 1930 нараховувала близько 500 осіб. З 1925–1926 навчального року громада отримувала університетську субсидію (2–2,5 тисячі злотих щороку), а у 1934 зазнала репресій з боку поліції і з початком Другої світової війни припинила своє існування.
Від 1994 у К. у. діє кафедра україністики, де вивчається українська література і мова, історія, географія, економіка України, діяльність української діаспори. У розвитку українознавства в університеті бере участь краківський центр української науки і культури Фундації св. Володимира.
З 1962 К.у. підтримує тісні зв'язки з Київським національним університетом імені Т.Шевченка.
Літ.: Гайдукевич Л., Карась М. Ягеллонский университет. История традиции — настоящее — будущеее. — Краков, 1957; Krakowskie Zeszyty Ukrainoznawcze — Краківські Українознавчі Зошити. — 1993, т. І–ІІ; Stanisław Waltoś Historia http://www.uj.edu.pl/uniwersytet/statut; Мокрий В.
Українська освіта в Ягеллонському університеті (з досвіду кафедри українознавства факультету міжнародних і політичних відносин) // Українознавство, 2008, № 2; Новіцька Ю. Українські студентські організації в Кракові за часів Австро-Угорської монархії та Другої Речі Посполитої //http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vknlu/Ief/2009_15/zmist.htm.
І.С. Стрикун.
«КРАЛЕДВОРСЬКИЙ РУКОПИС» («Rukopis Kralovédvorský») — збірка патріотичних поем і пісень, стилізованих під чеську епічну поезію середніх віків. Свою назву здобула від м. Двур Кралов, де, за твердженням філолога і поета В. Ганки, була знайдена. Видана 1819. Пізніше доведено її неавтентичність. Збірка відіграла велику роль у становленні чеської культури і знайшла велике поширення у слов'янських країнах, в тому числі в Україні, в їх боротьбі за національне відродження.
В Україні «К.р.» почали перекладати, починаючи від 30-х років 19 ст.
Першими популяризаторами були поети українського національного відродження М. Шашкевич та І. Вагилевич. 1837 чотири ліричні поезії у перекладі М. Шашкевича було опубліковано в альманаху «Русалка Дністровая». Інший переклад, здійснений Вагилевичем, з'явився друком 1838. На початку 1850-х рр. твір переповів у віршах Д. Мордовець. 1856 у газеті «Зоря галицька» була вміщена перша розвідка про «К.р.». Автором повного перекладу тексту збірки став поет С. Руданський (1860), але повністю його текст було надруковано 1910. Повне видання «К.р.» українською мовою вийшло 1879 у Львові заходом філолога і письменника І. Верхратського.
