василіянського монастиря діє українська суботня школа, молодіжний релігійний центр. Від 1992 в країні працює Асоціація україністів. 1997 у Вільнюсі засновано Центр культури українців Литви, у м. Вісагінас — центр «Барвінок».
Новий етап відносин між двома країнами відкрився після встановлення 12 грудня 1991 дипломатичних відносин між Україною та Литовською Республікою. З серпня 1992 в Україні було відкрито Посольство Литовської Республіки, через рік почало діяти Посольство України в Литві. В основу українсько-литовських відносин покладено Договір про дружбу і співробітництво, підписаний 8 лютого 1994. Розвиток відносин обох країн відбувається у рамках Балто-Чорноморського співробітництва.
Літ.: Литва — Україна: історія, політологія, культурологія. — Вільнюс, 1995; Гачев Г.Д. Национальные образы мира. Соседи России: Польша, Литва, Эстония. — М., 2003; Белоруссия и Литва: Исторические судьбы Северо-Западного края. — М., 2004; Широкоряд А.Б. Давний спор славян: Россия, Польша, Литва. — М., 2007.
М.С. Бур'ян, Я.Л. Примаченко.
ЛИТОВСЬКА МЕТРИКА (від лат. metrica — книга записів, інвентар) — комплекс зшитків або книг великокнязівської канцелярії Великого князівства Литовського 15–18 ст. з копіями документів, що видавалися від імені князя, панів-ради князівства і сейму. До книг ЛМ вносилися також інші матеріали (переклади ярликів кримських ханів, регести з московської дипломатичної документації, матеріали лівонського ордену тощо), що не мали до них прямого відношення. ЛМ послужила основою великокнязівського, а пізніше — головного державного архіву князівства. Документація велася латиною, староукраїнською та старопольською мовами. Листи-записи й виписи з книг метрики використовувалися у правових та довідкових цілях усіма суб'єктами права: верховною владою, державними установами, привілейованими станами та групами, магістратами, міщанами, церквою, етнічними громадами та ін. На основі метричних записів на відповідні звернення з державної канцелярії видавалися юридично завірені листивиписи (копії з копій). У результаті діяльності державної канцелярії відклалися книги ЛМ, які за видовими ознаками розподіляються на книги записів, судових справ, публічних справ, переписів, дипломатичних справ та сигілат (регести, які завірені канцелярською печаткою актів).
ЛМ є основним і найбільш репрезентативним комплексом джерел середини 15 — третьої чверті 16 ст. з історії пізньосередньовічної та ранньомодерної історії України, дає широкі можливості для вивчення зовнішньої та внутрішньої політики великокнязівського уряду, змін у територіальноадміністративному устрої та судовій системі, дослідження законодавства, соціально-економічного та етнокультурного розвитку українських, а також
