Норми М.п. використовувалися в процесі усіх кодифікацій права в Україні («Екстракт малоросійських прав» 1767, «Права, за яким судиться малоросійський народ» 1743 тощо). Літ.: Багалій Д. Маґдебурзьке право на Лівобережній Україні. В кн.: Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в XV–XVIII в. — Львів, 1904, ч. 2; Берман Гарольд Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. — М., 1998; Білоус Н. Функції та основні напрями діяльності Київського магістрату XVI — пер. пол. XVII ст.// УІЖ, 2005, № 5.
В.В. Піскіжова.
МАКЕДОНІЯ — історична область у центрі Балканського півострова та однойменна держава (Македонија, Република Македонја). Сучасна територія держави Македонія складає 25,713 км², кількість населення — 2048 тис. осіб (2009): македонці, болгари, албанці, греки, турки, серби. Слов'янське та грецьке населення сповідує православ'я, албанське та турецьке — іслам. Столиця — м. Скоп'є. Державні мови — македонська та албанська.
На межі I тис. до н.е. на території М. проживали іллірійські та фракійські племена. Грецька та фракійська культури розквітли за часів піднесення Стародавньої Македонії. У 148 н.е. М. стала провінцією Римської імперії, у 4 ст. відійшла під владу Візантії.
У 6 ст. н.е. на території М. з'явились слов'янські племена. У 7 ст. сюди рушили болгари, які досить швидко перейняли слов'янську мову. Внаслідок тривалих війн землі М. були поділені між Болгарією та Візантією. У 9 ст. М. стала центром слов'янського просвітництва. Із Солуні (Фессалонік) вийшли творці слов'янської азбуки Кирило та Мефодій. До кінця 12 ст. країна залишалася у складі Візантійської імперії. Водночас за її територію вели боротьбу серби та болгари. У 14 ст. М. однією з перших опинилася під пануванням Османської імперії і перетворилася на форпост турецької могутності на Балканах.
На початку 19 ст. на слов'ян, які розмовляли західноболгарським діалектом, поширився етнонім «македонці». Водночас на грецькій мові здійснювалося богослужіння в православних храмах. Власне літературна македонська мова місцевого слов'янського населення з'явилася лише у другій половині 19 ст., її творцем вважається Георгій Пулевський (1838–1894).
На початку 20 ст. посилилася боротьба за контроль над М. між Сербією, Болгарією та Османською імперією. У 1893 було створено «Внутрішню македонську революційну організацію», яка партизанськими методами боролася проти турків. За результатами Балканських війн 1912–1913 територія М. була поділена між Сербією, Болгарією та Грецією. Сербія отримала Вардарську Македонію (власне територія якої нині і складає незалежну державу, визнану світовою спільнотою під назвою «Колишня югославська
