влади Української Народної Республіки радою робітничих і військових депутатів, місто захопили німецькі війська, у грудні того ж року вступили французи. У серпні 1919 М. був окупований армійськими частинами під командуванням генерала Денікіна. Після відновлення радянської влади (січень 1920) в М. відбувалися відбудовні роботи, передусім у торговельному порту, який відкрив навігацію у 1923. Цього і наступного року перевезення товарів здійснювали понад 2300 суден, в тому числі 89 іноземних. У цей період М. підтримував зв'язки з портами Антверпена, Гамбурга, Гібралтара, Роттердама, Трієста, Марселя.
1929 у миколаївському порту зведено новий — найбільший в Європі — елеватор місткістю у 41 тис. тонн. Під час Великої Вітчизняної війни М. було окуповано німецько-фашистськими військами 16 серпня 1941. Нацистська влада прагнула використати для потреб рейху промисловий і трудовий потенціал М. На примусові роботи до Німеччини вивезли понад 5 тис. жителів. Під керівництвом адмірала фон Бедеккера було розроблено план для відбудови і реконструкції суднобудівних заводів. Проте вдалося налагодити лише ремонт вагонів, випуск литва. Безрезультатними виявилися спроби підняти затоплений 1941 док, незважаючи на залучення відряджених до М. німецьких і голландських інженерів. Героїчною сторінкою у літопис М. ввійшла десантна операція в порту 68 моряків під командуванням К. Ольшанського, яка завершилася 26 березня 1944 визволенням міста. Усі її учасники були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
У повоєнний час М. розвивався як центр суднобудування і судноплавства.
Створене тут суховантажне судно «Партизанська слава» експонувалося на Всесвітній виставці в Монреалі. Продукція М., зокрема парфуми, демонструвалася також на виставках у Познані, Брюсселі та інших міст світу.
Адресатами призначення виробів миколаївських підприємств стали десятки зарубіжних країн, в тому числі Бірма, Індія, Афганістан, Єгипет, Куба, Польща.
Літ.: Ге Г.Н. Исторический очерк столетнего существования города Николаева при устье Ингула (1790–1890). — Николаев, 1890; Нестеровский Б. и др. Порт на Буге. — М., 1962; Людковський Ш.С. Миколаївський морський торговий порт (До 100-річчя з дня заснування) // УІЖ, 1962, № 3; Николаевщина в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. Документы и материалы. — Одесса, 1964; Історія міст і сіл Української РСР.
Миколаївська область. — К., 1971; Николаеву 200 лет. 1789–1989. Сб. док.
и материалов. — К., 1989; Крючков Ю.С. История Николаева: от основания до наших дней. — Николаев, 1996; Шкварець В.П. та ін. Історія рідного краю. Миколаївщина. — Миколаїв, 2004.
М.М. Варварцев.
