цузький письменник О. де Бальзак. «Побачивши католицький Рим, — писав він у нарисі «Лист про Київ», — я мав палке бажання побачити Рим грецький. Петербург — місто в колисці, вік Москви не перевищує людський, але Київ — це вічне місто Півночі». У громадсько-культурному житті К. набувала поширення ідея загальнослов'янської єдності, що позначилося на діяльності декабристів, КирилоМефодіївського братства, Київського слов'янського благодійного товариства, Київського університету. Члени Кирило-Мефодіївського товариства підтримували зв'язки з В. Ганкою, П.-Й. Шафариком, А. Міцкевичем, С.-Б. Лінде та ін. До Праги вони передали поему «Єретик» (1845), створену Т.Г. Шевченком під впливом спілкування з чехами, що проживали в К.
Відомості про арешт кирило-мефодіївців (1847) набули розголосу у французькій та австрійській пресі.
У К. знаходили підтримку діячі національно-визвольної боротьби зарубіжних слов'янських народів. Звідси вирушали на Балкани добровольці на допомогу антитурецькому повстанню в Боснії і Герцеговині 1875, квітневому повстанню в Болгарії 1876, для участі у сербсько-турецькій війні 1876–77. 1876 до Сербії було направлено польовий лазарет на чолі з доцентом кафедри хірургії Київського університету О. Яценком.
У 19 ст. у К. працювали і втілювали у своїх малюнках його краєвиди англійський художник Дж. Джеймс, французький етнограф Д.-П. де ля Фліз, німецький зоолог Й.-Г. Блазіус, викладач малювання Київського інституту шляхетних дівчат німець Гротте та інші європейські живописці.
Невід'ємною cкладовою культурного життя К. стали гастролі численних зарубіжних театральних труп і музичних колективів. 1835 драматична антреприза Філіста презентувала киянам постановки п'єс французьких авторів в оригіналі. 1847 угорський композитор і піаніст Ф. Ліст давав концерти у К., зокрема в актовій залі червоного корпусу університету.
Українські народні мелодії, у тому числі почуті композитором у К., справили вплив на його подальшу творчість. На тему пісень «Ой, не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні» він створив дві п'єси для фортепіано «Українська балада» і «Скарга». У 1863–1866 у Міському театрі працювала італійська оперна трупа у складі Т. Джулі ді Борсі, А. д'Альберті, С. Сабателлі та ін.
Артисти італійської опери регулярно гастролювали в К. упродовж наступних десятиліть. На київській сцені також виступали славетні французькі актори Б.-К. Коклен-старший (1882 і 1889) та С. Бернар (1881, 1892 і 1908), яка грошовий збір зі свого прощального спектаклю «Фру-Фру» (1892) передала Товариству допомоги нужденним студентам Київського університету. 1915 у Міському театрі демонструвалися танці й гімни Росії, Франції, Великої Британії, Бельгії, Сербії, Чорногорії, Японії.
Провідними осередками науково-освітніх зв'язків із зарубіжжям були навчальні заклади міста, де здобували освіту поляки, серби, чорногорці,
