за умовами Андрусівського перемир'я 1667 місто залишилося за Росією на два роки, а за «Вічним миром» 1686 — остаточно. Цього ж року Київську митрополію було передано в юрисдикцію Московського патріархату.
З 1708 К. став адміністративним центром Київської губернії, у 1781– 1796 — Київського намісництва, з 1797 — Київської губернії (згодом і Південно-Західного краю).
Піднесенню К. як культурного центру й утвердженню в його архітектурі стилю бароко сприяла діяльність гетьмана І. Мазепи (1687–1709). За його правління було перебудовано приміщення Києво-Могилянської академії, відреставровано Софійський собор, Успенський собор Києво-Печерської лаври, Дмитрівський собор Михайлівського Золотоверхого монастиря, Троїцький собор Кирилівського монастиря, Троїцьку надбрамну церкву Києво-Печерської лаври, зведено Миколаївський військовий собор, Феодосіївську церкву, Богоявленський собор Братського монастиря, церкву Всіх Святих Києво-Печерської лаври.
З середини 18 ст. у К. зростала кількість іноземців-іммігрантів. 1748 грецькі колоністи заснували на Подолі монастир. 1751 до міста прибуло 218 сербів, 1755 — 100 чорногорців, у 1757–1758 — 1151 чорногорець. Болгари й серби працювали в київському «казенному» саду. В заснуванні 1758 на Подолі нового саду брали участь сербські іммігранти, які розводили виноградники, займалися акліматизацією сортів, завезених з Молдови та Угорщини. Південнослов'янські ремісники спеціалізувалися на кравецтві, кушнірстві, виробництві шовку, мила тощо. Швейцарець Больї у 80-х рр. 18 ст.
започаткував у місті кондитерську промисловість. Упродовж 18 ст. київські купці підтримували зв'язки з балканськими країнами, Молдовою, Волощиною, Угорщиною, Польщею, Чехією, Швецією. Через К. ішла транзитна торгівля польськими, литовськими, кримськими, турецькими товарами. 1797 до К. з м. Дубна перенесено Контрактовий ярмарок.
У 18 ст. в Києво-Печерському, Софійському, Видубецькому, Кирилівському монастирях перебували монахи й священики з Сербії, Болгарії, Македонії і Хорватії. Уклонитися святиням давнього міста йшли прочани з Молдови, Валахії, Болгарії, Сербії та ін. Київські монахи відвідували Зуграфський і Хилендарський монастирі на Афоні.
Протягом 19 — поч. 20 ст. інтенсивно розвивалися міжнародні громадські й культурні зв'язки К. У 1807–1816 на Печерську проживав діяч грецького національно-визвольного руху, колишній господар Молдови і Валахії К. Іпсіланті. Французький граф де Лагард, який безпосередньо спілкувався з Іпсіланті в К., описав його біографію у своїх спогадах, а сюжети з них використав О. Дюма в романі «Граф Монте-Крісто». Спогадам про К. присвячено окрему главу виданої 1821 у Парижі книги французької письменниці А.-Л.-Ж. де Сталь «Десять років вигнання». 1825 до міста приїздив польський поет А. Міцкевич. У 1847–1850 шість разів відвідував К. фран-
