Літ.: Ustawa konstytucyjna z 23 kwietnia 1935 roku // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej, 1935, nr 30, poz. 227; Ajnenkiel A. Konstytucje Polski w rozwoju dziejowym 1791–1997. — Warszawa, 2001; Зашкільняк Л.О., Крикун М.Г.
Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. — Львів, 2002.
Л.М. Алексієвець.
КОНСТИТУЦІЯ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ 1791 (офіц. назва — Ustawa Rządowa — Закон про управління) — Основний закон Речі Посполитої, прийнятий 3 травня 1791 Чотирирічним сеймом (1788–1792). Перша в Європі та друга у світі після США, ухвалена парламентом, конституція встановлювала устрій Речі Посполитої згідно з ідеями Просвітництва, регулювала діяльність державної влади, зберігаючи становий поділ, визначала права і обов'язки громадян. Творці — Станіслав Август Понятовський, І. Потоцький, Г. Коллонтай та ін. Конституція складалася з преамбули, 11 статей («Панівна релігія», «Шляхта, землевласники», «Міста і міщани», «Селяни», «Уряд, тобто означення публічної влади», «Сейм, тобто влада законодавча», «Король, влада виконавча», «Судова влада», «Реґенство», «Навчання королівських дітей», «Збройні сили народу») та окремого додатка «Закону про міста» (18 квітня 1791).
У системі поділу влади першість надавалась законодавчій. Репрезентував її Сейм, що складався з двох палат: послів (204 депутати, 24 представники королівських міст) і сенаторів (132 особи: воєводи, каштеляни, міністри, єпископи). Мав скликатися кожні два роки королем і впродовж їх збиратися на засідання в разі потреби. Рішення могли прийматися більшістю голосів, скасовувалось право вето (liberum veto), ліквідовувався конфедераційний характер. Сенатові надавалось право затримувати реалізацію ухвал Посольської ізби шляхом ветування та лише до скликання наступного Сейму, в разі повторного прийняття закон набував чинності. Перегляд конституції передбачався раз у 25 років.
Вища виконавча влада передавалась королю та Сторожі законів. Королівська влада проголошувалася спадковою, встановлювалась виборність королівської династії (після смерті Станіслава Августа престол повинен був перейти до саксонської династії Веттінів). До складу Сторожі прав входили король, примас Польщі як глава римо-католицького духовенства країни та керівник Комісії освіти, п'ять міністрів: поліції, внутрішніх справ, військових справ, фінансів, закордонних справ, а також два секретарі без права вирішального голосу. Крім того, в засіданнях уряду могли брати участь наступник трону і маршалок Палати депутатів. Король мав право призначати і звільняти усіх міністрів. Сейм не менш як двома третинами голосів міг висловити останнім недовіру. Запроваджувався принцип кримінальної відповідальності міністрів. Органами місцевого управління проголошувалися цивільно-військові комісії порядку, підпорядковані Сторожі законів.
