Однією з найважливіших зовнішньополітичних проблем Української Держави було розмежування території з державними утвореннями, що виникли після розпаду Російської імперії і безпосередньо межували з Україною. Це питання постало з початком українсько-російських переговорів, ставши одним з каменів спотикання у досягненні взаєморозуміння сторін. Російська делегація претендувала на те, щоби представляти всю колишню Російську імперію. Більшовицька Росія ніяк не бажала погодитись з фактом відокремлення від неї Дону, Кубані, Криму, які прагнули стати на шлях державного самовизначення і вважала їх за тимчасові антирадянські "контрреволюційні" утворення.
Принципи, якими керувалася українська сторона у відносинах з новими державними утвореннями, були викладені у документі "О границях Української Держави під виглядом політичним", підготовленому Д. Донцовим, що брав участь у мирних переговорах як експерт української політичної комісії. Цей документ аналітичного характеру охоплював велике коло питань і був покладений в основу визначення позиції України щодо її кордонів. Українська Держава виходила з факту розпаду старої Російської імперії і визнавала за окремими її частинами, які самовизначились, право на суверенітет. Враховуючи непевність політичної ситуації в цих регіонах, українська сторона повинна була провадити гнучку політику. Так, Д. Донцов зазначав, що у Всевеликому війську Донському треба вбачати союзника, що, на його думку, мало б стати "найпершим і найважливішим завданням нашої східної політики. За ціну цього приятельства могла б Україна зрезигнувати з українських національних окраїн Донщини. Анексія Донщини з Кубанню була б шкідлива і неможлива до проведення".
Політика Української Держави щодо вкрай важливого у стратегічному відношенні Кримського півострова, на думку Д. Донцова, мала бути іншою. Визнання права Криму на самовизначення мало носити характер не політичний,
