тор зміг вказати селища, в яких мешкали закарпатські русини та їх загальну чисельність.
Першу етнічну карту Угорського королівства і імовірно взагалі першу наукову етнічну карту якоїсь частини сучасної України, засновану на статистичних даних, створив словацький учений Ян/Янош Чаплович (1829, за даними 1818 р.) Він також описує розселення та чисельність русинів. Уточнив і доповнив відомості Чапловича угорець А. Феньєш у "Статистиці Угорського королівства" (1843).
Перша етностатистична праця, присвячена безпосередньо Галичині, вийшла у 1840 р. авторства М. Веселовського, – але з огляду на згадану обмеженість статистичних даних, етнічні розбіжності визначаються тут лише за конфесією. Але правила змінилися, і у 1846 р. на підставі ревізії 1843 р. І.Гауфер опублікував першу в Австрії карту поширення мов на її території, де зокрема позначені своїм мовним ареалом і русини. Потім, за матеріалами наступної ревізії 1846 аналогічну роботу здійснив Р. Фреліх.
Фундаментом же усіх подальших досліджень етнічного складу держави Габсбургів стала капітальна праця Карла Черніга "Етнографія Австрійської монархії" (1855–1857). Цей учений використав найширші дані: церковного обрахунку, адміністративної статистики з етнічним походженням підданих, результатів ревізій 1843 та 1845 рр. та перепису 1850–1851 рр. За обрахунками Черніга, русинів в Австрійській монархії нараховувалось 2 940,1 тис. (в Галичині – 2281,8 тис., на Буковині – 145 тис., в Угорщині (Закарпатті) – 440 тис., на Воєводині – 6,8 тис., в лавах регулярного війська – 65,9 тис.). Ці дані відповідали дійсності за виключенням Буковини, де частина русинів була помилково віднесена до валахів. До монографії Черніга була додана вишукано виконана "Етнографічна карта Австрійської монархії", яка окремо вийшла у 1857 р. (рис. 24). Надалі на цю ґрунтовну карту чекатиме цікава доля, бо вона буде згаданою у тимчасовій
