Сторінка:Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи (2014).pdf/133

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Тетяна Боряк

Український історичний кабінет і феномен Празького архіву

Міжвоєнна Європа стала для української еміграції простором для витворення віртуальної України — не-радянської, не-денаціоналізованої, не-анти-української. Діяльність української еліти на континенті уможливлювалася у різний спосіб і в різних умовах розвитку країн, які стали прихистком для біженців.

Одним із способів збереження української ідентичності стала діяльність, спрямована на організацію зберігання та описування архівних, музейних та бібліотечних колекцій. Така діяльність мала на меті багато векторів: збереження свідчень про сучасну міжвоєнну діяльність українських діячів;збереження пам’яті та збір свідчень про поразку Української революції 1917–1921 рр.; виховний аспект сучасної молоді, яка, як планувалося, мала скоро повернутися на батьківщину.

Чехословацька Республіка міжвоєнного періоду стала тим центром, де було уможливлена діяльність двох таких установ — Музею визвольної боротьби України (МВБУ) та Українського історичного кабінету (УІК). Саме їхні колекції і стали майбутнім Празьким архів (ПА), акумулювавши та зберігши документи про інтелектуальний, культурний, науковий, освітній злет думки українських діячів.

Принципових відмінностей між установами було дві. Перша полягала у засадах фінансування: МВБУ утримувався на пожертви української громади, а УІК — на кошти чехословацького уряду. Другою була різниця у структурі: Музей діяв як музейно-архівно-бібліотечна установа[1], а Кабінет — як бібліотечна (з акцентом на газетні колекції) та архівна[2].

МВБУ став об’єктом зацікавлення М. Мушинки[3], і відтак відомості про діяльність цієї установи та його керманичів уже утвердилась у просторі еміграційної історіографії. Натомість УІК залишається поки осторонь комплексних

  1. ↑ Палієнко М. Архівні центри української еміграції (створення, функціонування, доля документальних колекцій). — К.: Темпора, 2008. — С. 179.
  2. ↑ Животко А. Десять років Українського історичного кабінету (1930–1940) / За ред. Д. Я. Прокеша. — Прага: Мін-во внутріш. справ у Празі, 1940. — С. 12–34.
  3. ↑ Мушинка М. Музей визвольної боротьби України та доля його фондів: іст.-архів. нариси. — К.: ДЦЗД НАФ, 2005. — 127 с.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Україна_на_історіографічній_мапі_міжвоєнної_Європи_(2014).pdf/133&oldid=131833