ми т. Л. І. Брежнєва, радянські люди досягли великих успіхів в економіці, науці, культурі й інших галузях суспільного життя.
Ці успіхи не дають спокою нашим ворогам. Вони постійно поширюють вогнища холодної війни. Одним із засобів ведення цієї війни являється антирадянська агітація і пропаганда, здійснювана при допомозі підривних радіостанцій, розповсюджуванні літератури, яка порочить радянський суспільний і державний лад.
Об’єктами цієї пропаганди являються морально нестійкі люди, які з-за відсутности таланту, працьовитости, чесного ставлення до праці не досягли якихнебудь професійних успіхів. Саме такі люди готові поширювати всілякі небилиці про те, що ніби в СРСР порушують права людини.
Такого роду діяльність називається розповсюджуванням наклепів на радянський суспільний і державний лад і тому переслідується законом. При цьому їх судять не за переконання, не за інакодумання, бо в нашій країні Конституцією дозволено мати думку, відмінну від думки більшости. їх судять за конкретні злочини, передбачені статтями Кримінального кодексу. На XVI з’їзді профспілок т. Л. І. Брежнєв сказав: «Наш народ вимагає, щоб з такими, з дозволу сказати, діячами поводились як з противниками соціалізму, людьми, які йдуть проти власної Батьківщини, підсобниками, а то й агентами імперіалізму. Природно, що ми застосовували і будемо застосовувати по відношенню до них міри, які передбачені нашим законом. І нехай уже ніхто не ображається на нас: захист прав, волі й безпеки 260 мільйонів радянських людей від дій подібних відщепенців — це не тільки наше право, але й наш священний обов’язок».
Підсудний Зісельс повірив буржуазній пропаганді, повірив у те, що в нашій країні порушують елементарні демократичні права.
