25
26
Автоматичний—Автономія
Автоматичний, такий, що ворушиться сам із себе, сам собою; мимовільний. Автоматичні вилучники, автомати, що розмикають електричну лінію, коли сила струї в ній зростає над певну міру (а. в. максимальний), або знижується під певну міру (а. в. мінімальний). Автомахія, (гр.) суперечність самому собі, внутрішня боротьба, незгода із самим собою. Автомедон, (гр.) візник Ахілла; переносно: візник, уживається часом у жарті. Автометр, (гр.) геодезійний прилад до знімання штанів і до нівелювання. Автомізофобія, (гр.) хоробливий страх перед брудом, нечистістю. Автомобіль, (лат.) cамохід, віз порушуваний бензиною, парою або електрикою. Автономісти, 1) проповідники незалежної від віри моральности. Найголовніші між ними: Арістотель, Кант, Фіхте, Геґель, Гартман та ін. 2) приклонники автономії; так називаються різні політичні партії, що за головну свою ціль визнають боротьбу за автономію, пр. ельзаські автономісти. |
Автономія, (гр.) встановлення, самому прав для себе в протиставленню до „гетерономії“, себто підлеглости чужим правам. 1) У філософії: здатність розумної -волі установляти самій для себе закони етичного ділання. Тільки той ділає етично, хтовиконує самим собою уставлені етичні закони (Кант). 2) Політично-правно: а. в старовину (Греція) означала незалежність держави, її виключне право становити для себе закони. Пізніше означає а. Право різних груп у державі до власного закрдавства й самоврядування (правління собою). В середніх віках а. різних груп (аристократичних родів, церкви, станів, міст, корпорацій і т. д.) була дуже поширена. Опісля зміцнення центральної державної влади значно обмежило автономію. В нових часах, у зв’язку з політичним виробленням громадянства; зросло домагання автономії. У Франції в ХVIII. в. названо навіть право |
