33
34
Аґрарій—Аґріпіна
ної економічно-політичної програми всіх хліборобів, без різниці стану посідання, на грунті спільности їх інтересів як продуцентів. Цей погляд нав’язує до думок т. зв. школи фізіократів, якої батьком був француз Кене (Quesnay) (1696-1774). Школа ця виходила з тієї основної думки, що справді творчою (продуктивною) клясою є лише сільські господарі, інші сусп. кляси є ялові. І тому зусилля зорганізованого суспільства слід скермувати насамперед на піднесення сільського господарства. Сучасний аґраризм має своїх представників майже скрізь, де хліборобство грає помітнішу ролю. Аґрарні круги намагаються створити щось в роді міжнароднього рільничо-аґрарного союза („зелений Інтернаціонал“), покищо без більшого успіху. „Міжнародня Аґрарна Комісія“ в Парижі удержує інформаційне бюро та влаштовує що пару літ „міжнародні хліборобські конґреси“. Аґрарні круги всіх держав причинилися теж до заснування і удержування коштом держав „Міжнароднього Аґрарного Інституту“ з осідком" у Римі. В своїй практичній економічно-політичній роботі аґрарницькі круги зміряють головно до митної охорони хліборобської продукції, одначе й під цим оглядом Нема серед них одностайної думки. Аґрарій, (лат.) оборонець земельних інтересів, оборонець прав великих землевласників, член такої партії. Аґрарна політика, частина економічної, науки, що займається питаннями зв'язаними з державним і правним управильненням відносин у сільському господарстві. Слідом за тим в обсяг цієї науки входять такі справи: земельний устрій і земельні реформи, колонізація, право на землю, податкова політика, митна і цінова політика, кредитова політика, охорона здоров’я в сільськім господарстві, робітниче питання в с. господарстві, с. г. освіта, відношення держави й самоврядувань до професійних організацій хліборобів. Аґрарна справа, гл. Земельна справа й Сільське господарство. Аґрарний соціялізм, галузь соціалістичного руху, що признає велику вагу селянського господарства в його боротьбі з великою земельною власністю та змагає до усуспільнення селянського господарства шляхом як найбільшої його кооператизацїї з власного почину, без примусу держави. Найвидатніші представники його на Заході: американець Генрі Джордж („Поступ і бідність“, 1881. р.), німці: Фр. Оппенгаймер, Е. Давід та ін. На Сході: старий дореволюційний народницький соціялізм (Чернишевський, Лавров, Михайловський — у росіян, Драгоманів у нас) і т. зв. сучасні неонародники з рос. економістами Чаяховим, Челінцевим, Чупровим та політико-соціологом В. Черновим. З українських економістів у цім напрямі працює О. Мицюк. Ця течія має й своїх українських сторонників серед соціялістів-народників. Аґрарні кризи, або кризи сільського господарства, що об’являються головно замітним спадом цін хліборобських плодів і домашньої худоби, виступають нераз у всіх хліборобських крах. Найзамітніші такі кризи : 1) в Евроііі у 80-х і 90-х роках XIX. в. внаслідок масового довозу збіжжя з Америки. З метою самооборони цілий ряд європейських країн перейшов тоді до годівельного господарства ; . найбільших успіхів у Цім досягла Данія й Голяндія; 2) в цілому світі в рр. 1920—21 внаслідок воєнних припасів нагромаджених в Америці; 3) в о- станнє з весною 1929, головно з причини збільшення продукції збіжжя в Новому Світі (Сполучені Держави, Канада, Арґентіна), помітного зменшення спожиття хліба, частинного переходу до споживання м’ясних продуктів і загального зубожіння населення, головно внаслідок непомірних зброєнь великодержав. |
Аґраф(к)а, (фр.) подвійна шпилька, застібка. Аґреґат, (лат.) скуплення різних частиночок в одну цілість; в мінер, суцільна громада кристалів. Аґресивний, (лат.) зачіпний, напасний, ворожий; а. політика — напаслива, зачіпна, ворожа політика, якої вислідом є звичайно війна. Аґресія, (лат.) напад, наступ. Аґрикультура, (лат.) рільництво, сільське господарство. Аґрикультурна система, гл. Фізіократизм. Аґрикультурна хемія, гл. Рільн. хемія. Аґрикультурний, (гр.) рільничий, сільсько-господарський. Аґріґент, гр. Акрагас, місто в стар. Сіцілії, 405 до Хр. до Картаґіни, 261 до Риму; тепер Джірдженті. Аґріколя, 1) Ґней Юлій, рим. вожд (39—93 по Хр) 77—84 завоював Британію. 2) вл. Іван Шніттер, нім. протест, теолог і письм., товариш Лютера (1492—1566); теологічні праці, перший збірник нім. пословиць з вільнодумними поясненнями; писав церковні пісні й мабуть анонімну трагедію „Іван Гус“. 3) (Акерман) Олександер, нідерл. композитор на дворі Пилипа Красного (б. 1446—1506). Аґріпа, 1) Ірод Аґріпа І., внук Ірода В. Він убив., апостола Якова і ув’язнив апостола Петра. 2) Ірод Аґріпа II., перед котрим апостол Павло оповідав історію свого життя. 3) Марк Віпсаній, рим. полководець (63—12 до Хр.), як вожд Октавіяна побідив 31 до Хр. Антонія під Актіоном; збудував у Римі Пантеон; зладив карту рим. держави. 4) з Нетгесгайму, Гайнріх, нім. теолог і альхемік, ворог схоластики. Аґріпіна, 1) старша, донька Аґріпи, жінка Ґерманіка, |33 по Хр. 2) молодша, Юлія, донька Аґріпіни старшої, друга жінка ціс. Клявдія, отруїла чоловіка; убита з наказу |
У. З. Е. I
2
