Александрі—Ален
писані ст. фр. героїчні пісні про Олександра В. (звідси й назва), також фр. псевдоклясичні епічні й драматичні твори. Александрі Василь, рум. поет і дипломат, (1819-86), створив рум. театр, збирав рум. народні пісні. Александрів Волод., лікар, письм (1825-93), відомий пє рекладчик, („Тихо мовні співи на свяі мотиви“), автор оперет „3а Немань іду“ і „Ой не ходи Грицю та на вечерниці“, що перерібці Стариць кого граються дони ні в наших театрах. В. Александрів.
Александрів, 1) (Александров) повітове місто у Владимирській губ. в середній Росії, 12.000 меш. 2) (flleksandröw) містечко коло Лодзі з ткацьким і килимарським промислом; 11.000 меш. Александрійська доба, часи поширеної на цілім сході пізньо-грецької, геленістичної культури за Птолемеїв (323 до ЗО до Хр.) і римлян (ЗО до Хр. до 640 по Хр.) до арабського наїзду за каліфа Омара. Тоді цвіли: історія (Полібій 200-120 до Хр.), географія (Ератостен 275-195 до Хр.), філологія (Арістофан з Візантії), медицина (Герофіл і Ерістрат б. 300), математика (Евклід б. 300), механіка (Архімед 287-232), астрономія (Гіппарх із Нікеї fl25). З Александрії походить також мабуть неоплатонська філософія. В поезії а. д. дала тільки хуторну поезію (буколіки). Осередком тієї культури було місто Александрія. Александрійська книгозбірня, основана Птолемеєм II. (283-246 до Хр.), згоріла частинно в р. 47. до Хр. під час війни Цезаря з Помпеєм. Дорешти знищили її в р. 39. по Хр. підчас релігійних розрухів христіянські фанатики. Перекази - пізніших арабських письменників, буцімто знищив її каліф Омар 642, неправдиві. Александрійський переклад, гр. переклад св. Письма зладжений для александрійської бібліотеки. Інакше зветься перекладом Семидесятьох (Septuaginta). Александрія, 1) пристань при гирлі Нілу, заложена Олександром В., опісля столиця Єгипту та осередок геленістичної культури й науки. Євангелист Марко заснував тут церков, що згодом стала патріярхатом. З упадку піднеслася А. в XIX. в., нині головна пристань Єгипту. 570.000 меш. Вивіз бавовни, збіжжя, цукрової трощі й т. ін. 2) Місто в Румунії 16.000 меш. Александрія, багата в уяву повість про Олександра В., перерібка ніби калістенового оповідання, в якім Ол. В. підбиває Грецію й Рим, воює з песиголовцями, велетнями, карликами, велетенськими комахами й амазонками та вмірає у Вавилоні, згідно з віщуванням пророка Єремії. Ця повість була відома в нас у XIII. в. з хроніки Малали і мала важне значіння в нашім культурнім життю. |
Александрович Митрофан, гл. Олелькович Митро. Александровськ, 1) найбільше на півн. висунена місцевість європейської Росії на півострові Кола над Льодовим океаном; 400 меш. 2) місто в ставропільській окрузі в північнокавказькім краю; 3) гл. Новопетровський форт. Александрополь, гл. Ленінакан. Алексєєв, 1) Федір, рос. маляр (1757-1824 в Петербурзі) вславився видами укр. міст, виконаних в дусі Каналета. 2) Петро, ткач, відомий рос. революціонер, агітатор і пропаґандист, згинув на каторзі, вбитий якутами (1849-91). 3) Євген (1843-1909) адмірал, намісник Далекого Сходу, один із спричинників рос.-японської війни й гол. вожд рос. військ у цій війні. Алексинський Григорій, рос. соц. демократ, *1879. член 2-ої Думи; під час світової війни шалено нападав на укр. визвольний рух, виступаючи головно проти „Союзу визволення України“. Алексі (Alexis) Поль, фр. повістяр (1847-1901), автор біографії Золі. Алексій, гл. Олексій. Алексін, (гр.) білковинна річовина, витворена в крові для оборони перед хороботворчими заразками. Алексіс Вілібальд, (вл. Haering Wilhelm), нім. письм. (1798-1871), повісті, вірші й оповідання. Алексія, (гр.) „сліпота слів“, хороблива недостача розуміння написаних слів. Алексіяни, світське братство по уставу св. Авґустина, яке опікувалося недужими й займалося хороненням мерців (XIII. в.). Алеман Матео, есп. письм. (1547-1609), авантюрист; його сензаційна повість „Життя і вчинки Гусмана Альфарача“ мала вплив на Лесажового „Жіль-Бляза“. Алемани, германське плем’я з часів переселення народів III-VI. вв., що жило між гор. Одрою й Лабою, а пізніше пересунулося на півд.-захід і дійшло до теперішньої Швайцарії й Ельзасу, живе сьогодні в пограничних областях Швайцарії, Німеччини, Австрії та Франції. Алембек (Альнпек) Іван, львівський міщанин, вів боротьбу з міським патриціятом; склав опис Львова й спомини, †l636. Алембік, (араб.- гр.), мідяна посуда Алембік до гоніння горілки в кітлику підогріваеться вживалася до пол. Алембік.
Ален (Ahlen), місто холоднику (направо). в пруській окрузі Мюнстер, 24.000 меш.; копальні вугілля. |
