63
64
Акцес—Александрин
для купця та, що він може пускати в обіг векслі з добрим банковим підписом (жиро); есконтуючи такий вексель, він одержує зразу готівку, дуже часто в тім самім банку, який акцептував вексель. Акцес, (лат.) приступлення до чого, особл. до умови інших. Акцесія, (лат.) приріст власности; приростом є все, що додатково до речі приходить та з нею лучиться в одно. Акциденції, (лат.) припадкові прикмети, побічний дохід; у друкарстві: дрібні роботи, які вимагають артизму і знання складача; в філософії: неістотні, змінливі прикмети в протилежність до незмінної субстанції. Акциз(а), (фр.) оплата від харчів, напоїв, тютюну, тощо; уряд, що завідує тими податками. Акцизник, урядовець при акцизнім уряді. Акційна спілка (а-е товариство, нім. Actien Gesellschaft, фр. Société anonyme, англ. Company Limited), основна форма колективного підприємства капіталістичного типу. В основі акц. с-ки лежить основний капітал, розложений на рівні частки, т. зв. акції (англ. шери). Кожна акція дає посідачеві один голос і право на дивіденду, або обов’язок покривати у відповідній часті страту спілки. Значить, більшість голосів на зборах має завсіди той, хто має в руках більшість акцій, отже про долю спілки рішає капітал, а не фізичні особи (в кооперативі навпаки: член має один голос, хочби мав і більше уділів). Акція, (лат.) 1) чинність, діяльність, робота, дія; 2) грошовий пай в акційних спілках. Акція означає рівночасно висоту матеріяльної відповідальности акціонера, себто члена акційної спілки. Висоту акцій управильнює закон. Посідання акцій щодо кількости не обмежене. Акцією зветься й той документ, який одержує акціонер, поіменно названий або неназваний (а. на пред’явника) на доказ вплаченого ним паю; 3) в римськім праві actio — позов, акт обвинувачення; 4) в літ. творах акція — ділання дієвих осіб, їх учинки і змагання в боротьбі з окружаючим світом і з собою за осягнення наміченої ціли. Акчелерандо, (іт. accelerando) приспішуючи, музичний темп. Алабама, 1) одна з держав З. Д. А. на півдні. 135.000 км.², 2,350.000 меш., з чого майже половина чорні. Найбільші плянтації бавовни на світі. Копальні вугля, заліза, міді, срібла. 2) ріка в півд. частині З. Д. А. 1.350 км. довж., зі сточищем 113.000 км.²; впадає до Мехіканського заливу. Алаґес, (Alagoes) вигаслий вулькан у Вірменії, 4.098 м. вис. Ала Даґ, височина 3.500 м. вульканічного походження в середущій Вірменії. Алазони, гл. Скити. Алайські гори, зах. частина гір Тянь-Шань у рос. Туркестані до 7.120 м. вис. В цих горах один з найдовших льодовців світу (70 км.), обслідуваний українським ученим Федченком і названий його іменем. |
Ала Куль, два солоні степові озера в рос. Середній Азії. Алалія, (гр.) 1) німота наслідком нерозвинення мізкових осередків мови; 2) неможливість говорити пов’язаною (артикулованою) мовою, наслідком уроджених недостач мізку або хоробливих прояв у ньому. Алани, сарматське плем’я, знамениті їздці та лучники, побідили 375 разом з гунами остроґотів, дісталися із свевами та вандалами 406 до Ґаллії й Еспанії, де їх розбили візіґоти 418. Їх потомками осетини. Аларіх, король візіґотів 395–410, б. 370 завоював Тракію, Македонію, Грецію, Італію, 410 добув Рим. Алатау, „пестрі гори“ — частина гір Тянь-Шань у Туркестані, вис. до 3.570 м. Албені (Albany), столиця стейту З. Д. А. Н’ю-Йорк, над рікою Гудсон (Hudson) 120.000 меш. Албіон, стара кельт, назва В. Британії. Алвізій Михайло, львівський міщанин, полишив запис на братську школу у Львові, 1645. Алгезія, (гр.) нервний біль. Алґонкіни, група індійських племен (делавари, могікани, оджібви, чаяни) в схід. частині Півн. Америки, кругло 100.000 голів. Алдан, права притока Лени у східнім Сибіру, в Якутській обл. 1870 м. дов. Алданов Марко, (вл. Ляндав), рос. письм. *1889; автор відомих історичних повістей. Алдермен, (англ.) голова ремісничого цеху, член міської ради в Англії й З. Д. А. Алеарді, іт. поет-патріот (1812–78). Алеврометр, (гр.) прилад для визначення в муці кількости поживної білковини. Алевронат, побічний перетвір з пшенишної або житньої муки при виробі крохмалю; дуже поживний (80% білковини, 5% мучини); хліб з алевронату вживають хорі на цукрицю. Алегорія, (гр.) висловлення думки образом, порівнянням; притча; образове представлення думки або поняття, пр.: слави, чесноти, хоробрости, освободження поневоленого народу. Алеґани, гл. Апалачі. Алеґат, (лат.) залучений, прикладений документ, залучник, додаток. Алеґрен (Allegrain) Ґабрієль, (1710–95) французький мистець, зображував особи й події з вірувань греків і римлян. Александер, гл. Олександер. Александреску Григорій, румунський поет (1812–86), політичні сатири й байки, збірник віршів „1840 рік“. Александрета, тур. Іскендерун, пристань у півн. Сірії. 15.000 меш. Александрин, вірш із шостистопових ямбів з цезурою на третій стопі; ним на- |
