77
78
АЛЬБУКЕРК—АЛЬҐЕБРА
1138 сакс. князь, заснував бранденбурзьку мархію. Альбукерк, (Albuquerque), Альфонс, зв. Великий (1452 — 1515), портуґ. полководець і віцекороль Індії 1510 — 15, завоював побережжя Декану, Цейльон та ін. Альбуля, найвища частина Ретійських Альп у Швайцарії. Провалля цеї самої назви лучить долини Райну й Інну; веде туди тунелями залізниця. Альбумін, (лат.) білковина, в білісу птичих яєць, в крові, в молоці та в багатьох ростинних і тваринних річовинах; є це протеїн з сіркою, при 60 — 70° стинається (коаґуляція); ужиток: до згущування барвників, до фотографічного паперу, як лік на затроєння субліматом. Альбуміноіди, білковинні річовини, головна складовина тваринної лучної ткані. Сюди належать: кератин або рогівник (головна складовина нашкірка, волосся, нігтів, рогів, пазурів, пір’я і т. д.), елястин (у в’язлах, м’язах),колляґен (у костях і хр’ястках). Альбумінометр, (гр.) шкляна цівочка, з даом і поділкою, для вимірювання кількосте білка в річовинах. Альбумінурія, (лат.) поява білка в сечі, звич. наслідок хоріб серця і нирок. Альвар, лат. граматика, гл. Альварес Е. Альварес, 1) Емануїл, портуґ. єзуїт, автор поширеної в давніх школах лат. граматики (1572). 2) Маноель, (Alvarez МапПОеІ), браpзілійскій поет, іронічно-меланхолійний лірик (1831 — 52). 3) Нікасіо, есп. поет і драматург (1764 — 1809), один з творців відродження есп. письменства. |
Альвін (Alvin) Люї, бельґ. драматург та історик мистецтва (1806 — 87). Альвеоля, (лат.) дучка, мала заглибина, міхурчик. Альгамбра, замок на скелях, що здіймаються над містом Ґранадою в Еспанії, пам’ятка перебування маврів в Европі, перлина араб, мистецтва XIII — XIV. вв. Прекрасні підсіння на колонах, сталактитові склепіння, величезне багатство орнаментики, а особливо водограй, якого алябастровий збірник є опертий на хребтах дванадцяти львів з чорного мармуру, творять обстанову цього закутка, вирваного з казкового світу Сходу. Альгезіметр, (гр.) прилад до вимірювання вразливости на біль. Альгезія, (гр.) надмірна вразливість на біль. Альгідада, (араб, аль-ідгада: лічильник) 1) металева лінійка для прокресленння назорених напрямків. Для зорення до лінійки приробляють прозори або люнету. 2) На кутомірних приладах лінійка або коло, що обертається в осередку кружала з поділкою. Альграфія, (гр.) літографуваіння при помочі алюмінієвої плити замість камінної. Альґавська худоба, гл. Худоба. Альґаробіля, стручки чагарнику Juga Martae, який росте в півн. Чілі й Колюмоії; містить у собі багато танідів (до 70%) і вживається при чиненні (гарбуванні), а також як заправа („байца“) при барвленні шкір. Альґаротті (Algarotti), Франческо, іт. письм. (1712 — 64), перебував на дворі Фрідріха В. Альґебра, (араб.) наука про рівняння, взагалі про числення загальними числами (буквами, літерами). Назва походить від наголовку книги араб, ученого Мугаммеда ібн Муза Альхварізмі (IX. в. по Хр.):„Альджебр-вальмукабала“. Розвиток а. став можливий аж тоді, коли розвинулася відповідна систематика мат. знаків, тоб-то починаючи з XV. в. Новітня а. (тоб-то теорія рівняння) починається від другої пол. XVIII. в. особливо завдяки дослідам учених: Ляґранж, Ґавс, Абель, Ґалюа, Кронекер. Альґебрична величина, функція гл. Величина, Функція, а. рівняння гл. Рівняння, а. знак гл. Знак. |
