У багатонаціональній радянській державі немає протиставлення одних мов іншим, немає їх антагонізму, приниження. Мови народів СРСР розвиваються в тісному єднанні в братній сім'ї, взаємно збагачуючись, обмінюючись мовними цінностями, виробляючи спільні риси, спільний фонд соціалістичних інтернаціоналізмів. Вони гармонійно поєднують свої функції з мовою міжнаціональною спілкування — російською мовою. Це є однією з характерних рис зближення соціалістичних націй СРСР. Адже в радянських народів спільна мета — побудова комунізму, спільна ідеологія — марксизм-ленінізм, ідеологія ленінської дружби народів. «Всі ми, в якій би радянській республіці не жили, якими б мовами не говорили, діти однієї матері-Батьківщини — Союзу Радянських Соціалістичних Республік», — говориться у Зверненні «До радянського народу, до трудящих усіх національностей Союзу Радянських Соціалістичних Республік»[1].
Взаємовідношення між мовами народів СРСР в яскравій поетичній формі висловило багато поетів, ― наведемо тут рядки Павла Тичини і Миколи Тихонова:
«Рядом льется наша мова»
С русской Волгой речевой…
Эта мова — черноброва,
Та сияет синевой.
Кто посеял в нас живые
Задушевные слова?
Ты, чудесная Россия,
Ты, прекрасная Москва», —
писав П. Г. Тичина[2].
Високим пафосом сім'ї єдиної звучать слова М. С. Тихонова, відображаючи глибокі почуття і думи народів:
«Россия, Украина — дружба вечна,
И с детства я к тому уже привык,
Чтоб слышать рядом прелесть русской речи
И украинский сладостный язык.
Отечества нам сладок запах дыма,
Родной души незримая краса,
Народов наших дружба нерушима,
Как наши земли, наши небеса,
…Мы любим жизнь и песенное слово,
Полет мечты, кипенье юных сил,
О нас — семье великой, вольной, новой —
Еще Тарас Великий говорил.
Клялись мы братства боевого честью,
Когда вставал борьбы девятый вал,
И «Заповіт», как гимн, мы пели вместе,
Как вместе пели «Интернационал» .
До цих рядків ми додаємо:
«Чтоб слышать рядом прелесть русской речи» і українську, і білоруську, і узбецьку, і казахську, і грузинську, і азербайджанську, і литовську, і молдавську, і латиську, і киргизьку, і таджицьку, і вірменську, і туркменську, і естонську чарівну мову, —
