Академік І. К. БІЛОДІД
(Київ)
З високою урочистістю, з величезним піднесенням народи нашої країни відзначили ювілей своєї рідної держави — 50-річчя утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Вони зустріли цей славетний, епохальний ювілей розквітом життя розвинутого соціалістичного суспільства, побудованого на принципах соціалістичного інтернаціоналізму, єдності і дружби всіх її націй і народностей, що складають єдиний радянський народ.
Однією з відзначних рис цього суспільства є й те, що тут, як підкреслюється у Постанові ЦК КПРС про підготовку до 50-річчя утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік, «створено необхідні умови для активної участі трудящих усіх національностей у розвитку науки, техніки, культури. Закономірними в духовному житті стали розквіт, зближення і взаємозбагачення культур соціалістичних націй та народностей»[1].
Великим досягненням у здійсненні ленінської національної політики КПРС за цей 50-річний історичний період є, зокрема, розвиток і розквіт мов соціалістичних націй і народностей СРСР.
Як відомо, в ленінській теорії соціалістичної революції, зокрема в програмі Комуністичної партії з національного питання[2], розвиток національних мов народів займає велике і важливе місце.
Це випливає з розуміння значення мови в історії людства, його прогресу; значення національних мов народів у революційній боротьбі, ролі мови як засобу зв'язку між історичними епохами, духовної скарбниці народу і людства, що зберігає у віках досягнення матеріальної і духовної культури.
У соціалістичному багатонаціональному суспільстві мова є одним з могутніх факторів залучення найширших трудящих мас різних націй і народностей до активного державного, політичного, суспільного, культурного, спільного матеріально-культурного життя і діяльності — до всього процесу соціалістичного і комуністичного будівництва.
Боротьба за рівноправність мов народів у багатонаціональній державі, за освіту рідною мовою, за вільне, безперешкодне
