І цілком підтверджується поняття «вболівати» за долю трудящих рядками: Я боротись за правду готов, рад за волю пролить свою кров.
І. Франко створив чимало оригінальних словосполучень і на означення понять, пов'язаних з революційною боротьбою і прийдешнім майбутнім: струна теплої любові, соки мислі, проблиск кращої будущини, відгомін дум, луч нового світа, царства будущого, щастя рай тощо.
Серед оригінальних прийомів зображення багато контекстуально антонімічних словосполучень, у яких зіставляється — протиставляється одночасно кілька понять, виражених різними лексико-граматичними категоріями, у результаті чого створюється складний художній образ. У таких конструкціях, побудованих на антонімії, сила емоційного звучання розподіляється на всі компоненти-складники порівнюваних об'єктів: Ні, не однаково для всіх сонце сяє, хоч безучасно над всіми блищить. Бідний слізьми його блиск заливає, щасним воно і терни золотить. Антонімічність у цьому тексті групується на іменникових одиницях — бідний — щасні, блиск (сонце) — терни і дієслівних — заливати (блиск) — золотити (терни).
Контекстуально створені антонімічні поєднання у поетичних творах І. Франка часто розгортаються у складні синтаксичні структури, що виходять за межі одного речення: Ах, ангельські слова твої були лиш облиском брехні! (…) Неначе правдою самою, неначе золотом, в огні без скази чищеним, — ох, ні, неначе правдою самою, так в добрі і нещасні дні я величався все тобою! (…). Та під пліною золотою ховались скази мідяні, і цвіт, розквітлий навесні, під пишнотою золотою крив черв'яка! Протиставлення, виражені словосполученням ангельські слова, блиск брехні, пліна золота — скази мідяні, підсилюються порівняннями, що вводяться за допомогою порівняльного сполучника неначе, і ще одним протиставленням, вираженим структурою простого, ускладненого відокремленим означенням, речення: цвіт, розквітлий навесні, під пишнотою золотою; другий компонент найпростіший, він містить одне слово — черв'як.
Таким чином, у доборі засобів образності І. Франко спирався на загальнонародне слово, черпаючи з української народної скарбниці могутні сили «вогню в одежі слова» і спрямовуючи його па боротьбу з суспільним злом — безправ'ям і експлуатацією трудящих.
Традиції Франкового образного слова, спрямованого проти капіталістичного суспільства і його моральних устоїв, продовжують розвиватися в наші дні у творах українських радянських письменників, що поставили художнє слово на сторожі інтересів миру і труда народів Радянського Союзу, трудящих усього світу.
