відчутних експресних відтінків. Напр.: І поглядом німої злоби гляджу не небо й світ живий і жду, що з земної утроби ось-ось прорвесь огонь страшний і вмить спалить всю землю тую з всіма неправдами її, перелама хаос твердую шкарлущу скріплої землі…
У тексти, всуціль написані народною мовою, Іван Франко майстерно, вплітає свої оригінальні словосполучення. Так, наприклад, у творі «Нічні думи» (гл. VII) поруч з такими словосполученнями, як важка дума-мука, людське горе, людська журба, серце рве бліда жура-марюка, живому в домовину кластися, органічно пов'язуються власне франківські словосполучення, як постеля безучастя, гнізда розпусти, зопсуття й обману і цілі фрази: життя тяжким нас давить валом. Весь вірш максимально насичений політичним звучанням, осудом «стовпам», що «отруту ллють в народні рани, думки кують, для прихоті своєї люд трупом стелють»!
Іноді загальновживане слово на фоні вузького контексту не виявляє політичного значення. Так, наприклад, у реченні Непроглядною юрбою ідуть за днями дні мої, так страшно одностайні всі, як олов'яні хмари… слово олов'яні хмари абсолютно нейтральне за змістом. Однак у третій частині цього твору є речення: Тож все горе світовеє, що від сонних утекло, на мою безсонну душу мов горою налягло, де образне порівняння — горе світовеє мов горою налягло — експлікує попереднє порівняння, уведене за допомогою сполучника як: олов’яні хмари важкі, як і гора. Через асоціативні зв'язки автор веде читача до образу — безкінечна «юрба» днів не лише одностайна, дні не лише одноманітні, а й важкі. У четвертій частині цього вірша знову повторюється слово олово, уточнене означенням важке: Чи олово важке пливе у моїх жилах так сонно, звільна, зимно замість крови? Словосполучення олово важке підсилює контекстуальне значення порівняння як олов'яні хмари. Експлікативну функцію виконують також прислівник важко, словосполучення годин і днів безбарвні, непроглядні стада, хвиль громада, дієслово повзуть. Розгортаючи думку у творі, поет поступово наповнює загальновживані слова політичним змістом: Безкраї, чорні і сумні за ночами минають ночі, і безутішному мені схід сонця сниться. Прикметник чорні, підтримуючи зафіксовану у попередньому тексті в словах олово, важко, стада, громада сему важкий, додає ще сему безпросвітній. Ще раз повторюється цей же прикметник з яскраво вираженою актуалізованою семою важкий у словосполученні думок чорная ткань: У задумі сиджу я вночі і думок сную чорную ткань. Наступна строфа містить групу дієслів, які повністю конкретизують зміст слів з актуалізованою семою важкий: догоріти, ятритися, згасити, пекти, бушувати, гризти, морозити, кипіти. Таку ж функцію виконують іменник жар і словосполучення думки огняні, нутро все в огні. Ці мовні засоби доповнюють семантичний зміст поняття важкий семою вболівання: І коли ж той жар догорить, що ятриться у серці мені? І чи скоро-то горе згасить в моїм мізку думки огняні? Ох печуть і бушують вони! Гризе душу й морозить нуда!
