лички (філософські трактати. Де спростовує думку Г. П. Данилевського та й инших дослідувачів, що сучасники не цінили та не уявляли всієї ваги творів Г. С. Сковороди. У всякому разі М. І. Ковалинський однаково поважав і особу Сковороди і його думки; тоб-то його трактати. Сам Сковорода це відчував і присвятив йому кілька своїх трактатів, разом з якими він надсилав йому окремі листи, що являли собою немов-би вступ до трактатів. Ковалинському Сковорода присвятив один з найперших своїх рукописів — Асхань (1767). Другий трактат „Діялог или разглагол о древнем мире“ був написаний Сковородою 1777 р., а був подарований разом з присвятою Ковалинському 1788 року. В листі Сковорода пише: „Коханий друже Михайле! Прийми від мене цей невеличкий подарунок. Читай цю мою лепту, мудрствуй. Прирости її та викохай її, і тоді з зерна виросте чудесний широколистий мавританський дуб, в холодку якого може вміститися весь світ. Багато людей говорить про життя Сковороди. Яж визнаю заповіти вічного. Вічная матір святиня годує мою старість. Я вічно буду з нею і вона зо мною. Тому що все вмирає, а любов — ніколи. Коротче кажучи, це є діятриба та типик мого життя. Коханий друже! Есьм і буду твій Данило Мейнгард“[1]. Тут з надзвичайно ясністю й яскравістю Сковорода висловив увесь зміст життя; він шукав розумом істину і бажав розуміти її таємниці, померти в премудрості. Дуже цінне також свідоцтво Сковороди про Ковалинського, що той його учень, і заклик його до такого-ж мудрствовання. Цікавий і епіграф до самого трактату, де Сковорода наводить латинський вірш.
Далі Сковорода присвятив Ковалинському і третій трактат — „жену Лотову“ (цеб-то про вічність), Мих. Ів. Ковалинському Сковорода присвятив і свою „Брань арх. Михайла з сатаною“ в редакції 1788 р. де також є присвята в листі від 19 червня 1788 р., в якому ми читаємо між иншими: „Коханий друже Михайле! Прийми й ти від мене цю книжечку, як подарунок собі в день твого янгола. Коли ти маєш ім'я Михайла, то здобудь собі і серце його. Я-ж не орю, не сію, нічого не купую, не воюю, відкидаю геть усякій сум життьовий. Ця книжечка малює два серця, що боряться між собою — янгольське та сатанинське. Ці два початки вічно проводять боротьбу в кожній людині“. Надсилаючи з Іванівки 26 вересня 1790 р. М. І. Ковалинському свого трактата „Ікона Алкивіадська“ (теж инакше „Ізраїльський Змій“), Г. С. Сковорода надіслав разом надзвичайно цікавого листа „Коханий більш всіх чоловіче Михайле! Мати моя Малоросія, а тітка Україна надсилають тобі в подарунок низькорослу мою дочку Авигею — Ікону. Слідом Авегеї ще два
- ↑ Зібр. твор. Сковороди, під ред. В. Бонч-Бруєвича (ст. 303–304).
