синочки мої виправляють крильця і думають летіти до вас. Але поки потерпи, знімають копії. Чи надіслати тобі оригінал? Побачу. До дочки випадково пристала і ода Сідронія — єзуїти. Добре: на мислівця і звір біжить, як каже прислів'я. Після річної хороби переклав я її в Харкові, коли відлітав до матері своєї пустелі. Тепер пробуваю у свого Андрія Івановича Ковалевського. Тут маю повний спокій свойому чернецтву. Але нічого я не потрібую, крім спокійної келії, таке життя я возлюбив з часів юнацтва“. Сковорода написав трактат „Потоп Зміїн“ і надіслав М. І. Ковалинському 1791 року цеб-то за два місяці до своєї смерти. Гр. Сав. Сковорода відвідав після 19 літньої розлуки свого друга, що мешкав на селі в спокою. І про цю важливу зустріч залишив свої спогади Ковалинський.
Другий учень Г. С. Сковороди більш ранньої доби, Вас. Тамара також на все життя зберіг до нього гарячу прихильність та щиру пошану. У 1778 році він написав Г. С. Сковороді такого характерного листа, який свідчить, що і Сковорода з ним листувався: „Коханий мій учителю Григорий Савич! Листа вашого одержав я з рівною любови та серця прихильністю моєю до вас. Згадаєш ти, шановний друже мій, твого Василя, що виглядає немов не нещасним, але який внутрішньо більш потрібує поради, ніж коли був з тобою. О, коли-б надав тобі господь думку пожити зо мною! Коли-б ти один раз вислухав, взнав, то не мав-би радости від свого вихованця. Чи даремно я тебе бажав. Коли ні, то зроби послугу і налистуй мені, як я міг-би тебе побачити, палко коханий мій Сковорода. Прощай та не пошкодуй ще один раз у житті дати хоч трохи твого часу та спокою старому учневі твоєму Василю Тамарі“. (Г. П. Данилевський. Укр. Старина ст. 52–53). З приписки до листа від Ковалинського до Сковороди 1784 р. ми дізнаємося, що ще тоді Тамара кликав з собою Сковороду до Грузії та у Черкеські гори та хотів його взяти по дорозі в Ізюмі. Тут характерна ця палка любов до Сковороди та потреба відкрити перед ним свою душу і одержати пораду, яку виявляє його вихованець, що обрав, як видно, инший життьовий шлях.
Жив Г. С. Сковорода, як ми знаємо, і, у багатьох инших дідичів, впливав на них усним словом давав їм свої твори та листувався з ними. Дуже характерні з цього боку листи Сковороди до Тев'яшових з присвятою їм своїх творів. Степану Івановичу Тев'яшову-батькові Г. С. Сковорода присвятив одного з кращих своїх творів „Ізраїльського Змія“. Це був сміливий теологічний трактат про подвійне розуміння біблії — достотне та алегоричне. І в трактаті, а надто у листі, Сковорода гостро повстає проти літерального розуміння біблійних відомостей та називає їх суєвір'ям, висло-
