одначе, в одній з його друкованих статтів. (К истории звуков, II, 24–25).
В університетській бібліотеці (в рукописнім відділі її) збереглися ті самі рукописні матеріяли, що складали підставу для Петербурзького видання Лисенкова, а саме: 1) Сад божественных песней; 2) Разговор о том: знай себе (Наркис); 3) Начальная дверь ко христианскому добронравію; 4) Израильскій змій; 5) Борьба и пря о том: претрудно быть злым, легко быть благим; 6) Пря беса с Варсавой; 7) Письмо з Гусинской пустини.
Всі ці твори заміщено у каталозі на початку під трьома числами — 1/39а, 2/39б, і 3/57; перші двоє були зібрані протоієреєм Федором Заліським, як значиться на рукопису, 1762 і 1763 р.р. Цей ранній рік може спантеличити дослідника, який знає, що філософічні прозаїчні трактати Гр. С. Сковорода почав писати лишень в 60-х роках XVIII ст. Але цю дату треба розуміти так, що Заліський з 1762 р. почав збирати твори Сковороди, а те, що збереглося в бібліотеці Харківського Університету, складає лише частину його колекції. Більша частина рукописів становить собою списки, але дуже старі та поправні, з великою певністю, майже сучасні оригіналам; 2-й рукопис (разговор о том: знай себе) треба визнати, зогляду на почерк, оригіналом; примітка збирача (?) повідомляє, що він написаний Сковородою на пасіці й це є дуже ймовірно, якщо звернути увагу на папір рукопису: він написаний на поганому різноманітному — сірому та синьому папері. Зауважмо до-речи, що на одній з обгорток заховалася віршовна приписка такого змісту:
„В старом веку нет покою;
Только болезнь со бедою
Тогда счастья хоч бы и было
Но в старости не так мило“.
Ці рядки запозичено з твору Сковороди „Борьба арх. Михаила с сатаною“.
Таким чином, усі ці рукописи, за винятком лишень „Ізраїльського Змія“, не містять в собі нових матеріялів, у властивому значінні цього слова, але спричиняються, як корисні допомічні знадібки, для перевірки точности Петербурзького видання творів Сковороди. Знаючи, що відомості життєписців розходяться навіть і що-до місця народження та „звання“ Сковороди (де-які називали його, як ми бачили, сином священика) — я вирішив пошукати документів про нього в нашім Харківськім Історичнім Архиві, що в своїм складі має між иншім і справи колишньої „Малороссийскої коллегии“. Шукання дали добрий наслідок: мені
