|
Хоть добыл, хоть пропадает. |
Своєрідну й привабливу властивість мови та стилю Сковороди становили народні прислів'я та примовки — українські, московські, латинські: Од лиха відбігай (утікай), та хати не минай, або латинською мовою Similem deus sucit ad similem… „слепы очи буде ум иное деет“ або латинською мовою i coeci sunt oculi, ubi mens aliud agit…; такий дурний, що й до двох не полічить; не славна изба углами, славна пирогами; не красна челобитна словом, но законом. У істини проста мова. Високо полетіла, та не далеко сіла. На коні їде, коня шукає. Не зате чоловік жінку карає, що в гостях була, а за те, що дома не ночувала. Де був? У друга. Що пив? Воду солодчу ворожого меду. Шило бріет, а бритва не беріот. Без бога ні до порога, а з богом хоч за море. Ехал в Казань, заехал в Рязань. За богом підеш, гарний шлях знайдеш. На посаду моститься, мов коза на дах. Не те орел, що високо літає, а те, що легко сідає. Краще мені сухар з водою, ніж цукер з бідою. Дурний шукає місця, а розумного і в кутку не видно. Воля гірше неволі. Доброму чоловікові що не день, то й свято. В поле пшениця годом родиться. Стукотить, шумить, гуркотить, — що там? Мертва кобиляча голова біжить. Літала високо, а сіла недалеко. Далеко свині до коня. В поле пшениця годом родиться, а добрий чоловік всегда пригодиться. Спокій воду п'є, а неспокій — мед. Добре братство краще багатства. Вовка в плуг, а він в луг. Багато хитрощів знае лисиця, а їжак одну та велику. Чого не клав, не руш. Боязкого сина мати не плаче. Не їв легче, поїв краще.
Цікава українська пісенька, що співали на розвагу, Білгородському єпіскопові його співці:
Соловеечку, сватку, сватку
Чи був-же ти в садку, садку.
Чи видав-же ти, як сіють мак.
ти, чипачку, дурак.
Цікаві означення у Сковороди предметів термінами різних мов: по-українськи — гайстер (лелека) по старослов'янськи — еродій, по-грецьки пеляргос… по-латинськи ciconia, по-польськи — боцян. Г. С. Сковорода широко користується етимологічним значінням слів для визначення їх переносного значіння.
Щоб ясніше й зрозуміліше висловити свою теоретичну думку, Сковорода користувався байками, вставлюючи їх в текст своїх філософських трактатів; вони часто переняті народнім гумором. Щоб вказати, що щастя не треба далеко шукати, що воно в нас, Сковорода наводить таку байку,
