Можливо, що Г. С. Сковорода мав вплив не тільки на полтавця Котляревського, а й на слобожанських, харківських письменників — Гулака Артемовського й Квітку-Основ'яненка. Фактичних указівок на знайомство Артемовського з Сковородинськими творами ми не маємо. Але Гулак Артемовський надрукував свого „Пана та собаку“ 1818 року і у цьому творі висловився проти кріпацтва. Гулак Артемовський переробив декілька од Горація способом Сковороди і перелицьованої Енеїди Котляревського і в посланії до Пархома провадить в гумористичній формі ту думку, якої часто торкався Г. С. Сковорода — про смерть, яка чекає кожного — і багатого, і бідного, і царя.
Така провідна ідея у вірші Сковороди „Всякому городу“. Близьку до цього думку провадив Сковорода в перелицьованому з Горація віршу про спокій (стор. 278–279). У Гулака Артемовського ми теж бачимо перелицьований з Горація вірш „До Пархома“, присвячений смерті, де провадиться навіть занадто реалістична думка про те, що усе земне піде прахом, коли прийде смерть.
Пархоме! В щасті не брикай,
В білі притьмом не лізь до неба,
Людей питай, свій розум май,
Як не мудруй, а вмерти треба.
Ори і засівай лани,
Коси широкі перелоги
І гроши за баштани
Лупи, та все одкинеш ноги!
Це немов перекручена на практичний кшталт думка Сковороди: „а мне одна только в свете дума, как бы умерти мне не без ума“, або, як сказано у переробці цього віршу:
„Честь, благородство за ветром летит,
Труп-же смердящий смерть в яму тащит,
Все остается его при двору —
Тело несут на Холодну гору.
Схожий в де-якій мірі мотив і у Глака Артемовського в його переробці оди до „Грицька“:
„Ну, а Сірко“, Богдан, Мазепа, і Палій
Хиба попам, старцям обідів не справляли,
Хиба церков, дзвіниць не мурували,
Хиба не ставили хрестів на стовповій?
А дуже-ж тим вони од смерти одкупились!
Любісінько лежать там, де і всім лежать.
Чи сріблом сукні їх, чи дірками світились
І дрантя і реброн — все хробаки з'їдять“[1].
Гулак Артемовський приїхав до Харкова 1817 р., цеб-то тоді, коли про Сковороду ходили там перекази, він брав
- ↑ Твори Ів. Котляревського, Артемовського, Гулака, Гребінки Л. 1904, стор. 365–372, 383, 392–393, 399.
