Пора воли у степ гнати.
Нема свити — не вдягав ся.
За волами поспішав ся.
Гей! гей!
За волами поспішав ся.
Пішов яром за товаром
А лугами за волами.
Гей! гей!
А лугами за волами.
Забілїли снїги, заболїло тїло,
Ще й головонька!
Нїхто не заплаче по білому тїлу,
По бурлацькому:
Нї отець, нї мати, нї брат, нї сестриця,
Нї жона його:
А тільки й заплаче по білому тїлу
Товариш його.
— Простиж мене, брате, вірний товаришу
Може я й умру!
Зробиж менї, брате, вірний товаришу,
З клен-дерева трумну:
Поховай мене, брате, вірний товаришу,
У вишневім саду,
У вишневім садочку, на жовтім пісочку,
Під рябиною.
Рости, рости, дерево, тонке та високе,
Кучерявеє!
Та розпусти гілля з верху до коріня,
Лист до долоньку!
Укрий моє тїло, бурлацькеє, біле,
Ще й головоньку!
Та щоб моє тїло, бурлацькеє, біле,
Та й не чорнїло,
Од ясного сонця, од буйного вітру
Та й не марнїло! —
