батьку козацький!
Добро ти учини;
110.віру християнську під нозі подтопчи,
хрест на собі поламни!
Аще будеш віру християнську під нозі топтати,
будеш у нашого пана молодого за рідного брата пробувати!“
То скоро Кішка Самійло зачував,
115.словами промовляв:
„Ой, Ляше-Бутурлаче, сотнику Переяславський,
недовірку християнський!
Бодай же ти того не дождав,
щоб я віру християнську під нозі топтав!
120.Хоч буду до смерти біду та неволю приймати,
а буду в землі козацькій голову християнську покладати!
Ваша віра погана,
земля проклята!“
Скоро Лях-Бутурлак теє зачуває,
125.Кішку Самійла у щоку затинає.
„Ой,“ каже: „Кішко Самійлу, гетьмане запорожський!
Будеш ти мене в вірі християнській укоряти,
буду тебе паче всіх невольників доглядати,
стариї й новиї кайдани направляти,
130.ланцюгами за-поперек утроє буду тебе брати!“
То тиї два турчини теє зачували,
до Алкана-Паши прибували:
„Алкане-Пашо, трапезонське княжя!
Безпечно гуляй!
135.Доброго і вірного клюшника маєш:
Кішку Самійла в щоку затинає,
в турецьку віру ввертає!“
То Алкан Паша,
трапезонськеє княжя,
140.великую радость мало:
пополам дорогиї напитки розділяло,
половину на ґалеру одсилало,
