75.по два, по три, стариї кайдани й новиї направляти,
на руки, на ноги надівати;
червоної таволги[1] по два дубці брати,
по шиях затинати,
кров християнськую на землю проливати!“
80. Скоро то сеє зачували,
од пристані ґалеру далеко одпускали,
до города до Козлова, до дівки Санджаківни на зальоти поспішали.
То до города Козлова прибували.
Дівка санджаківна навстрічу вихожає,
85.Алкана-Пашу в город Козлов зо всім військом затягає.
Алкана-Пашу за білу руку брала,
у світлиці-камяниці зазивала,
за білу скамью сажала,
дорогими напитками напувала,
90.а військо серед ринку сажала.
То Алкан-Паша,
трапезонськеє княжя,
не барзо дорогиї напитки уживає,
як до ґалери двох турчинів на підслухи посилає,
95.щоб не мог Лях-Бутурлак Кішки Самійла одмикати,
упоруч себе сажати.
То скоро ся тиї два турчини до галери прибували,
то Кішка Самійло, гетьман запорожський,
словами промовляє:
100.„Ой, Ляше-Бутурлаче, брате старесенький!
Колись і ти був в такій неволі, як ми тепера:
добро нам учини,
хоч нас старшину одомкни;
хай би і ми у городі побували,
105.панське весілля добре знали“.
Каже Лях-Бутурлак:
„Ой, Кішко Самійлу, гетьмане запорожський,
