Сторінка:Українські думи та пісні історичні (Д. Ревуцький, 1919).pdf/98

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 92 —


То Алкан-Паша,
трапезонське княжя,
на турків-яничар, на бідних невольників покликає:
40.„Турки“‘ каже: „турки-яничари
і ви, бідниї невольники!
Которий би мог турчин-яничар сей сон одгадати,
мог би йому три гради турецькиї даровати;
а которий би мог бідний невольник одгадати,
45.мог би йому листи визволені писати,
щоб не мог ніхто нігде зачіпати!“
Сеє турки зачували, нічого не сказали;
бідні невольники, хоч добре знали,
собі промовчали.
50.Тільки обізветься між турків Лях-Бутурлак,
клюшник ґалерський,
сотник Переяславський,
недовірок християнський:
„Як же", каже: „Алкане-Пашо, твій сон одгадати,
55.що ти не можеш нам повідати!“
— „Такий мені, небожята, сон приснився,
бодай ніколи не явився!
Видиться — моя галера цвіткована, мальована,
стала вся обідрана, на ложарі спускана;
60.видиться — турки-яничари
стали всі в пень порубані;
а видиться — мої бідниї невольники,
коториї були у неволі,
то всі стали на волі;
65.видиться — мене гетьман Кішка
на три часті розтяв,
в Чорнеє море пометав“…
То скоро теє Лях-Бутурлак зачував,
к йому словами промовляв:
70.„Алкане-Пащо, трапезонський княжату,
молодий паняту!
Сей тобі сон не буде ні мало зачіпати;
скажи мені получче бідного невольника доглядати,
з ряду до ряду сажати